(no subject)
жж для мене завжди було місцем, де можна пережувати свою чергову драму. обов'язково пост із двозначним змістом. обов'язково. із натяком. із відключеними коментарями. апогей цієї пережованої каші, коли вже нічого не допомагає - вбити жж. милуватися закресленим ніком і сидіти чекати, коли починають в аську всі питати "Таня, що сталося?". а ти така снігова королева. "нічого". а сама знаєш же кому це символічне вбивство адресується. а сама сидиш і слово "вічність" викладено із крижаних шматочків твого серця.
***
мені здається, у кожної людини має бути адресат. я через це не люблю фейсбук, бо пишеш же ж, думаєш про 2-3 людини, а потім бачиш лайки від когось і так - ну, блін, ну я ж не вам це хотіла сказати. тому я люблю імейли. напевно, навіть більше, ніж паперові листи. люблю оцей момент, коли вже бачиш тему листа, але лист ще навіть не просвічується першими рядочками. і в ці секунди можна придумати, що там Найважливіші Новини У Світі. для мене важливо мати людину, якій треба терміново написати імейл, коли в моєму мікрокосмосі стаєть загальна тривога. коли мені треба віддзеркалити у когось якусь геніальну ідею. коли відчуття щастя переповнює, як молоко каструльку на плиті. тобі треба все аритикулювати, перенаправити і дати ще комусь. я дописала і не хочу виправляти "людину", бо насправді тут має бути множина
***
іскри. іскри статичної електрики у мене у мене викликають захват. варто лише вдуматися в саме словосполучення, щоб відчути, що в ньому є щось подібне до болю в м'язах після хорошої пробіжки. сили є, але вже бігти не можеш.
іскри, коли вириваються, наче чихання - різко і стірмко нагадують про щось. кожному про своє. повідомлення від Глебадора для мене завжди такі іскри. завжди така пінка з молока. і я часом промовчую, але завжди рада. бачиш, навіть тут написала.
***
я все збиралася піти з жж. тут лежить якийсь багаж, який мені нагадує старий дитячий одяг - колись носив, любив, але тепер ніяк не зберешся викинути, бо чіпляєшся за спогади. але мені останнім часом треба більше простору, ніж імейли і повідомлення. я хочу писати як Юка - про те, що випускає мурашки на спину. про те, від чого часом здригаєшся усім тілом. філігранно викладати у слова те, що резонує внутрішніми струнами.
Ще не знайшла собі такого місця. Тому тут.
***
жахлива картинка на відео. але дуже правильні слова на мою улюблену тему. про страхи.
один із уривків із моїх імейлів.
***
мені здається, у кожної людини має бути адресат. я через це не люблю фейсбук, бо пишеш же ж, думаєш про 2-3 людини, а потім бачиш лайки від когось і так - ну, блін, ну я ж не вам це хотіла сказати. тому я люблю імейли. напевно, навіть більше, ніж паперові листи. люблю оцей момент, коли вже бачиш тему листа, але лист ще навіть не просвічується першими рядочками. і в ці секунди можна придумати, що там Найважливіші Новини У Світі. для мене важливо мати людину, якій треба терміново написати імейл, коли в моєму мікрокосмосі стаєть загальна тривога. коли мені треба віддзеркалити у когось якусь геніальну ідею. коли відчуття щастя переповнює, як молоко каструльку на плиті. тобі треба все аритикулювати, перенаправити і дати ще комусь. я дописала і не хочу виправляти "людину", бо насправді тут має бути множина
***
іскри. іскри статичної електрики у мене у мене викликають захват. варто лише вдуматися в саме словосполучення, щоб відчути, що в ньому є щось подібне до болю в м'язах після хорошої пробіжки. сили є, але вже бігти не можеш.
іскри, коли вириваються, наче чихання - різко і стірмко нагадують про щось. кожному про своє. повідомлення від Глебадора для мене завжди такі іскри. завжди така пінка з молока. і я часом промовчую, але завжди рада. бачиш, навіть тут написала.
***
я все збиралася піти з жж. тут лежить якийсь багаж, який мені нагадує старий дитячий одяг - колись носив, любив, але тепер ніяк не зберешся викинути, бо чіпляєшся за спогади. але мені останнім часом треба більше простору, ніж імейли і повідомлення. я хочу писати як Юка - про те, що випускає мурашки на спину. про те, від чого часом здригаєшся усім тілом. філігранно викладати у слова те, що резонує внутрішніми струнами.
Ще не знайшла собі такого місця. Тому тут.
***
жахлива картинка на відео. але дуже правильні слова на мою улюблену тему. про страхи.
один із уривків із моїх імейлів.