Oct 05, 2006 10:42
Розповідав коханій про себе, та пригадав цікаву історію, яку тут і розкажу.
Я готуюсь піти в школу. Навіть не в перший - у нульови клас. (був тоді такий експериментальний). Тобто - мені п`ять років.
Мама саджає мене писати диктант. Букви. І пояснює: "я тобі казатиму букви а ти їх маєш записати".
Як кожна мала дитина я різні букви писав з різною швидкістю. І, як кожна мала дитина я мав гарну пам`ять. І зробив висновок із граничних умов завдання. ( у цьому місці моя кохана починає сміятись - знає, що мої висновки бувають несподіваними). МЕНІ НЕ СКАЗАЛИ ЗАПИСУВАТИ БУКВИ В ТОМУ ПОРЯДКУ, В ЯКОМУ ДИКТУЮТЬ,
тому - я запам`ятовував ті, що казала мама і, коли помітив, що не встигаю, поча писати букви не в порядку їх надходження, а в порядку простоти написання. Так - поки не наздогнав маму. Далі - знов по порядку. І знов - по легкості написання.
... пояснювати по якому принципу я записував букви мамі прийшлось довго. І аж тоді я дізнався, що диктант треба писати в порядку диктовки.
От так.
про мене