Хлопці, цю тему (двигуни на антиматерії) ще в 60-х розробляти почали. Та так до цих пір і "розробляють". То там інвестиції смикнуть то сям. У проектів на антиматерії є один невеличкий "глюк" - треба античастинки якось утримувати, а оскіьки і з звичайною плазмою справи не дуже... Оскіьки природних покладів антиматерії на планеті немає, ця речовина може служити лише чимось на зразок робочого тіла акумулятора. Дуже ефективного акумулятора, але енергію з нього отримати важко. Немає ефективного способу переробляти енергію гама-квантів.
"В центре реактора ловушку выключают, позитроны взаимодействуют с её веществом и дают вспышку излучения, нагревающего матрицу. Через матрицу пропускают водород, который разогревается и с большой скоростью истекает из сопла двигателя." - По-суті це перероблена в гірший бік модель двигуна на лазерному термоядерному синтезі. Її розробляли ще у 70-х. Проблемка в тому що під дією радіації будуть швидко руйнуватись усі вузли системи. А вартість виготовлення таких ковбочок з антиматом перевищуватиме бюджет всієї планети на кілька десятиліть. Рівень радіації на борту буде такий, що про пілотований можна забути, а автомати можна на іонних двигунах посилати - вони ефективніші і дешевші. Інша проблема, яка гальмує розвиток всіх високоенергетичних космічних проектів - це проблема ефективного охолодження - якщо ККД двигуна 80% (20% втрачається у вигляді тепла) а його потужність 100МВт, значить система охолодження повинна відводити 20МВт теплового потоку! У вакуумі, тобто випромінюванням (радіатори)! За оцінками інженерів НАСА вага "реальної" системи охолодження для корабля з ядерним двигуном складатиме порядка 70% його маси! Є цікава ідея застосовувати стимульоване е-м випромінювання для охолодження, але поки-що це працює лише для груп атомів по 1000шт. В сумі всі ці проблеми дають таку складність проекту, що вся планета його зможе потягнути років за 100, якщо не буде воювати, розмножуватись і дивитись ТВ.
Найбільш реальними на даний час є ядерні двигуни - для глибокого космосу. А в атмосфері скорше всього хімічні і далі правитимуть бал. Доки не буде серйозного прориву в теорії поля (штучна гравітація) або технології створення потужних електроманітних полів(захисні поля, контроль плазми і т.п.) про антимат забути можна.
Оскіьки природних покладів антиматерії на планеті немає, ця речовина може служити лише чимось на зразок робочого тіла акумулятора. Дуже ефективного акумулятора, але енергію з нього отримати важко. Немає ефективного способу переробляти енергію гама-квантів.
"В центре реактора ловушку выключают, позитроны взаимодействуют с её веществом и дают вспышку излучения, нагревающего матрицу. Через матрицу пропускают водород, который разогревается и с большой скоростью истекает из сопла двигателя." - По-суті це перероблена в гірший бік модель двигуна на лазерному термоядерному синтезі. Її розробляли ще у 70-х. Проблемка в тому що під дією радіації будуть швидко руйнуватись усі вузли системи. А вартість виготовлення таких ковбочок з антиматом перевищуватиме бюджет всієї планети на кілька десятиліть.
Рівень радіації на борту буде такий, що про пілотований можна забути, а автомати можна на іонних двигунах посилати - вони ефективніші і дешевші.
Інша проблема, яка гальмує розвиток всіх високоенергетичних космічних проектів - це проблема ефективного охолодження - якщо ККД двигуна 80% (20% втрачається у вигляді тепла) а його потужність 100МВт, значить система охолодження повинна відводити 20МВт теплового потоку! У вакуумі, тобто випромінюванням (радіатори)!
За оцінками інженерів НАСА вага "реальної" системи охолодження для корабля з ядерним двигуном складатиме порядка 70% його маси!
Є цікава ідея застосовувати стимульоване е-м випромінювання для охолодження, але поки-що це працює лише для груп атомів по 1000шт.
В сумі всі ці проблеми дають таку складність проекту, що вся планета його зможе потягнути років за 100, якщо не буде воювати, розмножуватись і дивитись ТВ.
Найбільш реальними на даний час є ядерні двигуни - для глибокого космосу. А в атмосфері скорше всього хімічні і далі правитимуть бал.
Доки не буде серйозного прориву в теорії поля (штучна гравітація) або технології створення потужних електроманітних полів(захисні поля, контроль плазми і т.п.) про антимат забути можна.
Reply
Leave a comment