Світ пари. Глава 8.
уривок...
Їхати довелось набагато довше: трамвай зупинявся часто, стояв на зупинках довго і багато петляв вузькими старовинними вуличками.
- Шановний, - раптом до нього звернулась повненька пасажирка, - не звільните мені місце? Ви молоді, і постояти можете, валізка неважка напевне. А я хвора…
Остап оглянув пані і подумав що на таких можна зорати не одне поле, але відповідати нічого не став, мовчки підкотив рукав та повернув важілець на протезі. Стиснене повітря тихо зашипіло, щось клацнуло і хитрий механізм ожив. Поправивши рукав Остап взяв валізу в здорову руку та взявся механічною за перила, з тихим шипінням стальні пальці зімкнулись на поручні, убезпечуючи власника від випадкового падіння. Ошелешена пані тихо відійшла вбік і на першій же зупинці вирішила що їхати далі їй немає потреби.
«Наступна зупинка - Проспект», - тим часом об’явив кондуктор. Остап пригадав що саме тут йому слід пересісти на інший маршрут та на всяк випадок вирішив уточнити. «Пробачте, мені потрібно добратись до Інституту Автоматики, це мені тут зійти?» - «Так, можете тут зробити пересадку. Одиничка або п’ятірка. А можете й пішки пройтись, по Проспекту, тут недалеко», - «Пробачте, а проспект… Чого?», - поцікавився Остап. - «А, то ви не місцевий, - усміхнулась жінка, - його постійно перейменовують, тому чернівчани вживають тільки першу половину назви. Наразі це Проспект Перемоги, може хоч на цьому зупиняться. Вам тут виходити, далі все-таки рекомендую пройтися пішки». Остап так і зробив.
Їхати довелось набагато довше: трамвай зупинявся часто, стояв на зупинках довго і багато петляв вузькими старовинними вуличками.
- Шановний, - раптом до нього звернулась повненька пасажирка, - не звільните мені місце? Ви молоді, і постояти можете, валізка неважка напевне. А я хвора…
Остап оглянув пані і подумав що на таких можна зорати не одне поле, але відповідати нічого не став, мовчки підкотив рукав та повернув важілець на протезі. Стиснене повітря тихо зашипіло, щось клацнуло і хитрий механізм ожив. Поправивши рукав Остап взяв валізу в здорову руку та взявся механічною за перила, з тихим шипінням стальні пальці зімкнулись на поручні, убезпечуючи власника від випадкового падіння. Ошелешена пані тихо відійшла вбік і на першій же зупинці вирішила що їхати далі їй немає потреби.
«Наступна зупинка - Проспект», - тим часом об’явив кондуктор. Остап пригадав що саме тут йому слід пересісти на інший маршрут та на всяк випадок вирішив уточнити. «Пробачте, мені потрібно добратись до Інституту Автоматики, це мені тут зійти?» - «Так, можете тут зробити пересадку. Одиничка або п’ятірка. А можете й пішки пройтись, по Проспекту, тут недалеко», - «Пробачте, а проспект… Чого?», - поцікавився Остап. - «А, то ви не місцевий, - усміхнулась жінка, - його постійно перейменовують, тому чернівчани вживають тільки першу половину назви. Наразі це Проспект Перемоги, може хоч на цьому зупиняться. Вам тут виходити, далі все-таки рекомендую пройтися пішки». Остап так і зробив.