ЧЕРКАСЬКИЙ ДЖАЗОВИЙ ФЕСТИВАЛЬ «НАЙСТАБІЛЬНІШИЙ» В УКРАЇНІ
Напередодні ювілейного 25-го фестивалю «Черкаські джазові дні» Туристично-інформаційний центр Черкас спілкувався з організатором й ідейним натхненником заходу Сергієм Крашенінніковим. Лідер джаз-руху Черкас розповів, як юнацьке захоплення може перетворитися на один із найавторитетніших джазових фестивалів України.
- Яким чином таке дивне для слов’янського вуха мистецтво, як джаз, «прижилося» в серці України - Черкасах?
- Ще в 70-х роках минулого сторіччя в Черкасах діяв естрадний оркестр «Зелений вогник», який часто виконував наближені до джазу композиції. Ним керував відомий у ті часи композитор і музикант Михайло Некрич. Джазом як прогресивним і дещо бунтарським мистецтвом тоді найбільше цікавилася молодь. Наприклад, я почав серйозно слухати і грати джаз у студентські роки. Коли я закінчив Харківський політехнічний інститут, мене розподілили на смілянський радіозавод «Орізон», де я організував любительський джаз-ансамбль, який потім був лауреатом багатьох фестивалів.
Оскільки в часи СРСР стрімко розвивалися різноманітні молодіжні рухи, любителі джазу - Артур Оганесян, Юрій Гранкін, Юрій Ніколенко та інші, зокрема і я - вирішили створити такий собі джаз-клуб. Звісно, що першими відгукнулися музичні педагоги, слухачі джазу та колекціонери джаз-платівок. Дещо пізніше виникла ідея провести який-небудь спільний концерт. А коли ми організували такий концерт удруге, то на перспективу назвали його фестивалем і запланували надалі розширити музичну програму, залучити закордонних виконавців. Уже третій джазовий захід мав міжнародний статус.
Перший успіх дав нам заряд ентузіазму, ми відчули реальну можливість «увірватися» в музичну хвилю, перейти від аматорської активності на серйозний рівень. До речі, у нас же навіть назви фестивалю спершу не було! Казали то «Черкаські джазові дні», то «Cherkasy Jazz Days», то «Дні джазу». А потім, озираючись на те, скільки фестивалів минуло, ми виробили загальну стилістику, почали нумерувати фестивалі, а назва, хоч і не надто промовиста, так і залишилася - «Черкаські джазові дні». Взагалі весь цей процес був повчальним для мене особисто і для моєї творчої команди. З’явилося чітке бачення того, що саме варто робити і наскільки це важливо для міста. Джаз уже став елементом черкаського бренду, своєрідною візитівкою Черкас.
- Нині існує безліч стилів музики: поп, рок, реп тощо, і кожен має свої причини любити чи не сприймати той або той стиль. Чим Вас захоплює саме джаз?
- Я переконаний, що кожна людина на підсвідомому рівні відчуває «свою» музику. Музика - це ж передовсім певна ритмічна організація. Одному подобається, щоб аж трусило від потужного звучання року; іншим до вподоби блюз, тягучий, меланхолійний; дехто полюбляє легкість свінгу, імпресіоністичні, нечіткі мотиви.
Я змалечку шукав музику, яка відповідатиме моєму самовідчуттю, слухав платівки батьків. У школі грав на гітарі, захоплено слухав рідкісні в ті часи джазові концерти на телебаченні. Пам’ятаю, справжнім хітом була пісня «До чего ж я невезучий». Ще мені надзвичайно подобалися твори джазового композитора і піаніста Мустафи-заде.
Мене не надто приваблює навіть мелодійна поп- і рок-музика, а от щось більш вишукане, більш рухливе - інша справа. Джаз часто поєднує мотиви та настрій інших типів музики, запозичує фолькові, орієнтальні, рокові елементи, комбінує звучання найрізноманітніших музичних інструментів. Джаз має свої канони, але взагалі це мистецтво, відкрите для всього нового. Кожен джазмен може самовиражатися в музиці у свій оригінальний спосіб. Джаз - це справжній океан творчості без будь-яких обмежень.
- Скажіть, будь ласка, чи є на сьогодні в Черкасах особливий джазовий стиль, який вирізняє місцевих виконавців від представників джаз-руху інших міст?
- Чесно кажучи, Україна в цілому перебуває на периферії «джазового світу», далеко від провідних течій і всесвітньо відомих столиць джазу, як, скажімо, Нью-Йорк, Чикаго, Париж, Варшава. Навіть мій колектив «Cherkasy Jazz Quintet», який має чималий авторитет в Україні та за кордоном, є лише адептом світових джаз-течій. Звичайно, ми дотримуємося своєї неповторної манери виконання, але революційних новинок не створюємо. Наш провідний стиль - класичний хард-боп 50-60-х років минулого століття. У цьому аспекті ми одні з рідкісних колективів, які виконують такі архаїчні форми джазу. Багато хто дивується, почувши фактично «музейний» стиль наживо. Ми часто виконуємо твори Лі Моргана і Хораса Сілвера, крім того, в нашому репертуарі є численні обробки джазових творів у хард-боповій стилістиці.
Отже, говорити про щось справді нове у світовому масштабі я не можу, але точно знаю, що в мене є гармонійний, згуртований колектив, а в Черкасах - молодий, але перспективний джазовий рух, який у майбутньому має всі шанси стати впливовим на міжнародному рівні.
- Що Ви вважаєте на цей момент своїм найбільшим досягненням у сфері джазу?
- Найбільше мені подобається те, що фестиваль «Черкаські джазові дні», як головна джаз-подія року, стабільно відбувається уже 25-й раз. Є багато більш яскравих заходів, та не всі можуть похвалитися такою тривалою історією, як черкаський фестиваль джазу. Протягом цього часу вдалося розширити музичну програму до трьох днів, залучити закордонні колективи. Тепер нам треба докладати набагато менше зусиль до пошуку учасників, оскільки виконавці джазу вже самостійно звертаються до нас із пропозицією долучитися до фестивалю.
Радує те, що, крім традиційного зимового фестивалю, цього року вже 12-й раз відбудеться літній дводенний фестиваль просто неба «Джаз-Диліжанс». От в інших містах, схожих на Черкаси, теж бувають такі чудові заходи, але стабільність із року в рік - це, на мою думку, прекрасна черкаська особливість. Часто ж як буває? Виникла ідея, знайшлися кошти, напружилися люди, провели концерт - і все… На роки чи навіть десятиліття захід «заглухає». А потім через певний час згадають, ще раз проведуть - і знову перерва на роки. У нас же вдається регулярно підтримувати бренд «Черкаських джазових днів», постійно підтримувати високу впізнаваність і відомість фестивалю. Сподіваюся, колись ми зможемо пишатися колосальним за своїм розмахом фестивалем, що буде тривати цілий тиждень і залучатиме зірок світової джаз-сцени. Але до того моменту ще треба багато працювати…
- Яким чином таке дивне для слов’янського вуха мистецтво, як джаз, «прижилося» в серці України - Черкасах?
- Ще в 70-х роках минулого сторіччя в Черкасах діяв естрадний оркестр «Зелений вогник», який часто виконував наближені до джазу композиції. Ним керував відомий у ті часи композитор і музикант Михайло Некрич. Джазом як прогресивним і дещо бунтарським мистецтвом тоді найбільше цікавилася молодь. Наприклад, я почав серйозно слухати і грати джаз у студентські роки. Коли я закінчив Харківський політехнічний інститут, мене розподілили на смілянський радіозавод «Орізон», де я організував любительський джаз-ансамбль, який потім був лауреатом багатьох фестивалів.
Оскільки в часи СРСР стрімко розвивалися різноманітні молодіжні рухи, любителі джазу - Артур Оганесян, Юрій Гранкін, Юрій Ніколенко та інші, зокрема і я - вирішили створити такий собі джаз-клуб. Звісно, що першими відгукнулися музичні педагоги, слухачі джазу та колекціонери джаз-платівок. Дещо пізніше виникла ідея провести який-небудь спільний концерт. А коли ми організували такий концерт удруге, то на перспективу назвали його фестивалем і запланували надалі розширити музичну програму, залучити закордонних виконавців. Уже третій джазовий захід мав міжнародний статус.
Перший успіх дав нам заряд ентузіазму, ми відчули реальну можливість «увірватися» в музичну хвилю, перейти від аматорської активності на серйозний рівень. До речі, у нас же навіть назви фестивалю спершу не було! Казали то «Черкаські джазові дні», то «Cherkasy Jazz Days», то «Дні джазу». А потім, озираючись на те, скільки фестивалів минуло, ми виробили загальну стилістику, почали нумерувати фестивалі, а назва, хоч і не надто промовиста, так і залишилася - «Черкаські джазові дні». Взагалі весь цей процес був повчальним для мене особисто і для моєї творчої команди. З’явилося чітке бачення того, що саме варто робити і наскільки це важливо для міста. Джаз уже став елементом черкаського бренду, своєрідною візитівкою Черкас.
- Нині існує безліч стилів музики: поп, рок, реп тощо, і кожен має свої причини любити чи не сприймати той або той стиль. Чим Вас захоплює саме джаз?
- Я переконаний, що кожна людина на підсвідомому рівні відчуває «свою» музику. Музика - це ж передовсім певна ритмічна організація. Одному подобається, щоб аж трусило від потужного звучання року; іншим до вподоби блюз, тягучий, меланхолійний; дехто полюбляє легкість свінгу, імпресіоністичні, нечіткі мотиви.
Я змалечку шукав музику, яка відповідатиме моєму самовідчуттю, слухав платівки батьків. У школі грав на гітарі, захоплено слухав рідкісні в ті часи джазові концерти на телебаченні. Пам’ятаю, справжнім хітом була пісня «До чего ж я невезучий». Ще мені надзвичайно подобалися твори джазового композитора і піаніста Мустафи-заде.
Мене не надто приваблює навіть мелодійна поп- і рок-музика, а от щось більш вишукане, більш рухливе - інша справа. Джаз часто поєднує мотиви та настрій інших типів музики, запозичує фолькові, орієнтальні, рокові елементи, комбінує звучання найрізноманітніших музичних інструментів. Джаз має свої канони, але взагалі це мистецтво, відкрите для всього нового. Кожен джазмен може самовиражатися в музиці у свій оригінальний спосіб. Джаз - це справжній океан творчості без будь-яких обмежень.
- Скажіть, будь ласка, чи є на сьогодні в Черкасах особливий джазовий стиль, який вирізняє місцевих виконавців від представників джаз-руху інших міст?
- Чесно кажучи, Україна в цілому перебуває на периферії «джазового світу», далеко від провідних течій і всесвітньо відомих столиць джазу, як, скажімо, Нью-Йорк, Чикаго, Париж, Варшава. Навіть мій колектив «Cherkasy Jazz Quintet», який має чималий авторитет в Україні та за кордоном, є лише адептом світових джаз-течій. Звичайно, ми дотримуємося своєї неповторної манери виконання, але революційних новинок не створюємо. Наш провідний стиль - класичний хард-боп 50-60-х років минулого століття. У цьому аспекті ми одні з рідкісних колективів, які виконують такі архаїчні форми джазу. Багато хто дивується, почувши фактично «музейний» стиль наживо. Ми часто виконуємо твори Лі Моргана і Хораса Сілвера, крім того, в нашому репертуарі є численні обробки джазових творів у хард-боповій стилістиці.
Отже, говорити про щось справді нове у світовому масштабі я не можу, але точно знаю, що в мене є гармонійний, згуртований колектив, а в Черкасах - молодий, але перспективний джазовий рух, який у майбутньому має всі шанси стати впливовим на міжнародному рівні.
- Що Ви вважаєте на цей момент своїм найбільшим досягненням у сфері джазу?
- Найбільше мені подобається те, що фестиваль «Черкаські джазові дні», як головна джаз-подія року, стабільно відбувається уже 25-й раз. Є багато більш яскравих заходів, та не всі можуть похвалитися такою тривалою історією, як черкаський фестиваль джазу. Протягом цього часу вдалося розширити музичну програму до трьох днів, залучити закордонні колективи. Тепер нам треба докладати набагато менше зусиль до пошуку учасників, оскільки виконавці джазу вже самостійно звертаються до нас із пропозицією долучитися до фестивалю.
Радує те, що, крім традиційного зимового фестивалю, цього року вже 12-й раз відбудеться літній дводенний фестиваль просто неба «Джаз-Диліжанс». От в інших містах, схожих на Черкаси, теж бувають такі чудові заходи, але стабільність із року в рік - це, на мою думку, прекрасна черкаська особливість. Часто ж як буває? Виникла ідея, знайшлися кошти, напружилися люди, провели концерт - і все… На роки чи навіть десятиліття захід «заглухає». А потім через певний час згадають, ще раз проведуть - і знову перерва на роки. У нас же вдається регулярно підтримувати бренд «Черкаських джазових днів», постійно підтримувати високу впізнаваність і відомість фестивалю. Сподіваюся, колись ми зможемо пишатися колосальним за своїм розмахом фестивалем, що буде тривати цілий тиждень і залучатиме зірок світової джаз-сцени. Але до того моменту ще треба багато працювати…