День Перемоги? Хіба?

[chepurnyi]

Один мій дід -- Андрон Чепурний був мобілізований на фронт і йому навіть гвинтівки не дали, а тільки американські ботинки (за спогадами баби Лисаветки, яка провела чоловіка далеко від хати). Пропав безвісти. Баба так і померла, не дізнавшись про долю свого чоловіка. Сама підняла трьох синів. Правнук діда Андрона, а мій син Арсен вже тільки зараз докопався, що помер Андрон Чепурний у госпіталі під Курськом аж 1943 року.

Старший з них -- Микола Андронович -- встиг повоювати з Японією у Кореї. За переліт літака в американську зону весь їх аеродром (дядько технічно обслуговув літаки) посадили в таку тюрму, де вода стояла по кісточки і сісти було ніяк. Дядько Микола навідріз відмовлявся вступати в компартію.

Другого діда -- Івана Лазаренка вбили партизани-мародери, бо мав доброго кожуха і кінь віз його, п'яного, від кума з Крисок. Бабу Сашу, яка після війни гнала самогон на продаж, щоб вижити з двома дітьми, зачислили у вороги народу і заслали в таку Сибір, що півроку після звільнення ще не могла виїхати, бо не було судоходства. А моя мати та тітка Анюта виживали самі в нетопленій хаті. Мати мала здібності до навчання і вчителі радили поступати у вчительський інституту, але ж куди -- без взуття і плаття пристойного? Так і лишилася з семикласною освітою.

То скажіть -- яку таку Перемогу я маю святкувати?!