Ніч на дачі
Та не одна -- уже кілька підряд. Але ця особлива -- дощ! Можу слухати його безкінечно. (Якщо на голову не капає:) ). І коти мої десь зійшли, хоча я їм навіть риби та сосисок притарганив...
Дощ у моєму селі називають -- дорщ. І так він звучить більш впевнено, більш вперто. Правда, сьогоднішній дорщ ще якийсь трохи несмілий, підступаючий до осені... Та вишенька за вікном шумить уже злякано, бо чує наступ осінніх холодів.
І їжаки затихли. А то минулі вечори так тут шастали, як десантники в підкраданні до ворога. Оскільки я й сам по натурі їжачачої породи, то мене їх маневри не лякали.
...І чого ото люди тримаються того города, з якого ось нині гуде музика з центральної передвиборної площі... Пригадується Коцюбинський з його нелюбов'ю до города, до його залізної руки, зі втечею у поля ("Інтермеццо"). А було йому тоді десь трохи менше, ніж мені... І в його садибі на Сіверянській зовсім той город тоді ще не відчувався, але вже й тоді класик тікав у кононівські поля.
Дачний вечір -- вино, риба і розмова з приємною людиною. Що ще треба для рівноваги, якщо її так спокійно ще й вирівнює дорщ?!
Дощ у моєму селі називають -- дорщ. І так він звучить більш впевнено, більш вперто. Правда, сьогоднішній дорщ ще якийсь трохи несмілий, підступаючий до осені... Та вишенька за вікном шумить уже злякано, бо чує наступ осінніх холодів.
І їжаки затихли. А то минулі вечори так тут шастали, як десантники в підкраданні до ворога. Оскільки я й сам по натурі їжачачої породи, то мене їх маневри не лякали.
...І чого ото люди тримаються того города, з якого ось нині гуде музика з центральної передвиборної площі... Пригадується Коцюбинський з його нелюбов'ю до города, до його залізної руки, зі втечею у поля ("Інтермеццо"). А було йому тоді десь трохи менше, ніж мені... І в його садибі на Сіверянській зовсім той город тоді ще не відчувався, але вже й тоді класик тікав у кононівські поля.
Дачний вечір -- вино, риба і розмова з приємною людиною. Що ще треба для рівноваги, якщо її так спокійно ще й вирівнює дорщ?!