Казка про Їжачиху, що уявила себе Жирафою
Казка для дорослих
Жила -- була Їжачиха, що раптом уявила себе ...Жирафою. В їжачачому племені жінки такі ж, як і скрізь -- ось взяла Їжачиха і у відповідь на чоловікові голки ( а який же Їжак без них?!), на їжачачі звичаї і традиції ("Жити треба в традиції!" -- нудно переконував Їжак), взяла й оголосила себе ... Жирафою. Буває ж таке!
Чому Жирафою? Бо їй здавалось, що саме вгорі ростуть плоди любові і насолоди, а їй давно набридли гриби, яблука та й навіть квіти, що приносив на своїх колючках Їжак. Вона й стала звати його Старим Їжаком, хоча сама була ... стоп, у їжачачому племені, як і скрізь, жінки не уявляють свого віку. А наша Їжачиха ще й стала посилено худнути, відмовляючись не тільки від м'яса, але навіть і від яблук. Їй хотілося бананів, апельсинів, чогось такого високого і недосяжного.
Може б вона тільки і уявляла себе Жирафою, та й годі. Але тут якраз нагодився Дресирувальник, що підслухав мрії Їжачихи. Він був досвідченим, але його улюблена колись Ведмедиця Маша Міхаловна народила аж трьох ведмежат і стала для нього нецікавою. Її, зрештою, підібрав Директор військового зоопарку, а ведмежата завели свої вольєри і ніяк не йшли до рук Дресирувальника. І Дресирувальник надумався приручити Їжачиху. Адже ще ніхто ніде в світі не бачив дресированих Їжаків.
Дресирувальник розробив рецепт свого напою, що мав назву "даннє". Молока Їжачиха не пила уже давно, а даннє виявилося таким оригінально -- дурманним, що яблучний сік здався їй тепер просто бридким. Як і Старий Їжак, що його приносив...
А оскільки Дресирувальник був досвідченим, то й знав, що жінки у всіх звірячих племенах люблять вухами. Ось і став він розповідати Їжачисі різні історії -- благо, у спеціальній дресирувальній школі їх такого спеціально навчали. Тож і плів він харамари та все про високі гілки, про диковинні плоди, яких наземна Їжачиха ніколи не бачила. "З ним так цікаво!" -- захоплено зітхала наївна Їжачиха. Їй уже здалося, що це і є та любов, що й буває тільки на висотах, де крутять головами Жирафи.
А Дресирувальник знай собі підбирався до норовливої душі Їжачихи -- він уже і палку спробував, і кільце... Ще трохи -- і можна буде виходити на арену цирку. Супер -- номер: дресирована Їжачиха, що уявила себе Жирафою! Дресирувальник хитро собі посміхається, лаштуючи палку, щоб підганяти Їжачиху.
А, забув сказати, Їжачиха і не знає, що він -- Дресирувальник. У лісі ж цирку нема. А сам він назвався... Білим Лебедем. Для романтики. Зрештою, Їжачиха і Лебедів же не бачила у своєму лісі -- тож легко повірила лукавій казочці. Де їй було знати, що насправді Лебеді -- птахи вірності, які нізащо не кидають своїх подруг. Не те що Дресирувальник, який кинув голодними свою Ведмедиху Машу Міхаловну з трьома ведмежатами!
... Сумна вийшла казочка. Добре, що це -- тільки казка, і не більше.
Жила -- була Їжачиха, що раптом уявила себе ...Жирафою. В їжачачому племені жінки такі ж, як і скрізь -- ось взяла Їжачиха і у відповідь на чоловікові голки ( а який же Їжак без них?!), на їжачачі звичаї і традиції ("Жити треба в традиції!" -- нудно переконував Їжак), взяла й оголосила себе ... Жирафою. Буває ж таке!
Чому Жирафою? Бо їй здавалось, що саме вгорі ростуть плоди любові і насолоди, а їй давно набридли гриби, яблука та й навіть квіти, що приносив на своїх колючках Їжак. Вона й стала звати його Старим Їжаком, хоча сама була ... стоп, у їжачачому племені, як і скрізь, жінки не уявляють свого віку. А наша Їжачиха ще й стала посилено худнути, відмовляючись не тільки від м'яса, але навіть і від яблук. Їй хотілося бананів, апельсинів, чогось такого високого і недосяжного.
Може б вона тільки і уявляла себе Жирафою, та й годі. Але тут якраз нагодився Дресирувальник, що підслухав мрії Їжачихи. Він був досвідченим, але його улюблена колись Ведмедиця Маша Міхаловна народила аж трьох ведмежат і стала для нього нецікавою. Її, зрештою, підібрав Директор військового зоопарку, а ведмежата завели свої вольєри і ніяк не йшли до рук Дресирувальника. І Дресирувальник надумався приручити Їжачиху. Адже ще ніхто ніде в світі не бачив дресированих Їжаків.
Дресирувальник розробив рецепт свого напою, що мав назву "даннє". Молока Їжачиха не пила уже давно, а даннє виявилося таким оригінально -- дурманним, що яблучний сік здався їй тепер просто бридким. Як і Старий Їжак, що його приносив...
А оскільки Дресирувальник був досвідченим, то й знав, що жінки у всіх звірячих племенах люблять вухами. Ось і став він розповідати Їжачисі різні історії -- благо, у спеціальній дресирувальній школі їх такого спеціально навчали. Тож і плів він харамари та все про високі гілки, про диковинні плоди, яких наземна Їжачиха ніколи не бачила. "З ним так цікаво!" -- захоплено зітхала наївна Їжачиха. Їй уже здалося, що це і є та любов, що й буває тільки на висотах, де крутять головами Жирафи.
А Дресирувальник знай собі підбирався до норовливої душі Їжачихи -- він уже і палку спробував, і кільце... Ще трохи -- і можна буде виходити на арену цирку. Супер -- номер: дресирована Їжачиха, що уявила себе Жирафою! Дресирувальник хитро собі посміхається, лаштуючи палку, щоб підганяти Їжачиху.
А, забув сказати, Їжачиха і не знає, що він -- Дресирувальник. У лісі ж цирку нема. А сам він назвався... Білим Лебедем. Для романтики. Зрештою, Їжачиха і Лебедів же не бачила у своєму лісі -- тож легко повірила лукавій казочці. Де їй було знати, що насправді Лебеді -- птахи вірності, які нізащо не кидають своїх подруг. Не те що Дресирувальник, який кинув голодними свою Ведмедиху Машу Міхаловну з трьома ведмежатами!
... Сумна вийшла казочка. Добре, що це -- тільки казка, і не більше.