Естетика вивиху
Читав хроніку літпроцесу Євгена Барана "Дев'яності навиворіт" і там трапилося, як Соломія Павличко хвалила Андруховича -- мовляв, коли його читає, то їй здається, що бреде в чоловічій спермі. Це як позитив у неї було сказано. Мовляв, така мускулінна енергія твору.
Ну й естетика вивиху! Але, покопатись: це ж була дочка свого батька -- той, зацькований обставинами, енергії не було вдома, от і шукала повсюдно чоловічу енергію, якої бракувало з дитинства.
Не дивно, що Євген Баран, коли сідає писати про Андруховича -- виводить критику, хоча назагал наче й не має нічого проти нього. Перо виявлює суть -- у Барана вона національна, українська, а в Андруховича -- розтлінна, антиукраїнська...
Ну й естетика вивиху! Але, покопатись: це ж була дочка свого батька -- той, зацькований обставинами, енергії не було вдома, от і шукала повсюдно чоловічу енергію, якої бракувало з дитинства.
Не дивно, що Євген Баран, коли сідає писати про Андруховича -- виводить критику, хоча назагал наче й не має нічого проти нього. Перо виявлює суть -- у Барана вона національна, українська, а в Андруховича -- розтлінна, антиукраїнська...