Dec 09, 2015 00:29
Між пальцями, дотліваючи, тихенько потріскує цигарка. Кажуть, якщо кінчик гострий, значить любить. Може, й любить, звісно, але мені від того ні холодно, ні жарко...
Доля закинула мене додому. Звучить дико, але вже так воно сталося. Я ніколи не думала, що доведеться жити у місті Же. У мене були такі плани на місто Ка...
Я на балконі, а за дверима скавчить чужа кицька. Вона хоче поговорити зо мною, поки її хазяйка пише пост. Направду, я дуже люблю її хазяйку, але не розумію, чому вона ігнорує власну кицьку. Я б так не робила. Коти прекрасні.
Жежешечка знову вислуховує.
Так от, я ніколи не думала, що доведеться знову повертатися у місто Же. У місті Ка я залишила друзів, любов і більшу частину дитячої наївності і щирості. В місто Же я повернулася сухою серйозною тьоткою. Аж гидко. Але таке життя. Я сумую за містом Ка, за дурнуватими людьми, які мене розуміють, за моїми безкінечно прекрасними бабами, за тусовками до ранку, за нічними прогулянками Голосіївським парком та Оболонською набережною...
Я дурочка.
Я дурочка, яка не знає, чого вона хоче. Але я безмежно люблю цей світ і переконана, що це взаємно. Все буде. А поки я займуся роботою над помилками...
luv life