Шкільний твір на тему "Як я провів літо"
Давно тут нічого не писалося і думаю що осінь саме та пора коли пасувало б оновити свій ЖЖ.
Пізніше згадки про літо полетять кудись, а тут вони залишаться і потім легко знайти буде. Так от, почнемо з кінця. А кінець літа я провів дуже класно, разом з своєю майбутньою дружиною пожили трохи в Лодзі. Місто не таке красиве як Львів, але цілком придатне для життя продукти тут дешевші (але не всі, хліб, на приклад, дорожчий а нормальний хліб набагато дорожчий) але завдяки місцевому м'ясу та іншим дешевим продуктам цілком можна пожирувати на двох за рахунок моїх відрядних. Та і одяг з взуттям тут трохи дешевший і якісніший хоч і приїхав з того ж Китаю... Орися поїхала додому з чотирма парами взуття))) В ІКЕА куди ми зайшли "тільки подивитися" ми потратили майже дві години і 70 злотих, воно того вартувало і тепер ще більше хочу в Швецію. Як можна зрозуміти Лодзь = закупи, але не тільки, ІКЕА нагадало мені про інші музеї які ми відвідали: етнографії та археології, де нас потішила виставка експонатів присвячених життю українських гуцулів, а також місцева картинна галерея, туди можна завітати безкоштовно у неділю. Та галерея розміщена в шикарному палаці одного жида-мільйонера, взагалі в кінці 19того на початку 20того століть тут таких було багато і грошей які вони нашкребли з текстильного промислу було дуже багато вкладено в нерухомість пам'ятки архітектури, навіть складські і фабричні приміщення того часу виглядають дуже мальовничо, чимось нагадує голандію і скандинавські країни, де люблять поєднувати стару архітектуру з сучасними шкляними будівлями. Налазилися ми тут і надивилися, але як тут не налазитися містом, якщо громадський транспорт у 4.2 рази дорожчий!!!!!!!!
А перед тим було півтора місяця у львові, з Заходом де були класні зірки на небі, китайські літаючі ліхтарики, Тартак на халяву, причому без штовханини і зручно сидячи, суперфанові співи під гітару і наперекір їй аж до зривання голосу, два озера алкоголю і мінімум закуски. Студентська романтика в чистому вигляді. Дякую вкотре іменинникам (Ігоркові і Роману[читати -- Лєро]) за те що мене витягнули і нема чого вибачатися!
Наступна (власне попередня) важлива подія -- це факт юридичного засвідчення перед державою нашої з Орисею волі поєднати свої життєві дороги (я вже говорю майже як та тьтінька котру іменують "обрядовим старостою"). Насправді все було дуже гарно і без хвилювань з нашого боку, родина трішки попускала слізки, але загалом було дуже класно, "репетиція" нашого весілля в жовтні пройшла на ура. Фотосесія в шевченківському гаю з Антоном і Іркою теж була дуже веселою, дякую тим людиськам! Ми з фотографом собі дали би раду зробити класні фотки, але з тими двома було веселіше і зварйованіше, буде шо внукам розказати :) Потім були посиденьки родиною, вони добре собі бавились і без нас, але яке свято без винуватців свята? Було класно і дуже затишно хоч і тісно, бо родина стала більшою і це чудово! Від однієї затишної компанії ми перекочували до другої, а саме в Дзигу, де з більшістю читачів мого ЖЖ пили сангрію, веселилися, слухали і виголошували тости, гонили з Ігорка, банили Антона за запізнення а також інтегрували дружок в нашу компанію (в Ігорка то вдавалося найкраще, відчуваєьтся порода чистокровного пікапера, що, до речі, дуже доборе видно на тій фотці з розписки де він ПІДІЙМАЄ обох дружок). Було офігенно, є що згадати і той день в нашій пам'яті залишиться справжнім радісним святом. А закінчилось воно розпиттям французького сухого вина у дворі Вірменки - справжнє студентське весілля :)
Перед тим були нічні екскурсії музеями, поїздка у Перемишель (якесь дуже польське в мене цьогорічне літо), тиждень днів народжень у моїй сім'ї, поїздка на озеро (одна з не багатьох water activities) і купа речей яких я не пам'ятаю докладно, але відття таке що було класно, по літньому тепло і приємно, літом мені хотілося осені коли я дивився як за вікном офісу вітер хитав листя берізки, яка просто засохла від спеки, ті листки пожовтіли і дуже виділялися на фоні насиченого синього неба розмалованого легкими і продовгуватими перистими хмаринками, в кімнаті було 22,5° і ніщо крім календарика не нагадувало про літо, справжня золота і тепла осінь. А тепер я за літом трохи шкодую, ну нічого, ця осінь явно мене втішить)))
А розпочалося моє літо з дня народження коханої, трохи зіпсованим необхідністю працювати і наближенням першого в житті відрядження та ще й закордон. Але відсвяткували ми його добре і провели мене теж гарно.
Потім були чотири тижні проведені в Кракові, находжені містом майже 300 км (польський громадський транспорт піклується про здоров'я людей!) спільне з поляками вболівання на Євро проти москалів, зустріч з своїми родичами з словаччини і поїздка в Битом (Сланськ дуже гарний регіон польщі і там є на що подивитися попри нескінченні шахти і промислові об'єкти), крутий кар'єр в Кракові, Вавель і прилизане снєжкою середмістя що кишіло москалями аж гидко і автентичний євреський Казімєж, от там можна відчути атмосферу Кракова, а не поміж тих декорацій для витягування грошей з туристів.
Ну от мабуть і все. Хто дочитав моє мНогАбУКаф -- молодець :)
Пізніше згадки про літо полетять кудись, а тут вони залишаться і потім легко знайти буде. Так от, почнемо з кінця. А кінець літа я провів дуже класно, разом з своєю майбутньою дружиною пожили трохи в Лодзі. Місто не таке красиве як Львів, але цілком придатне для життя продукти тут дешевші (але не всі, хліб, на приклад, дорожчий а нормальний хліб набагато дорожчий) але завдяки місцевому м'ясу та іншим дешевим продуктам цілком можна пожирувати на двох за рахунок моїх відрядних. Та і одяг з взуттям тут трохи дешевший і якісніший хоч і приїхав з того ж Китаю... Орися поїхала додому з чотирма парами взуття))) В ІКЕА куди ми зайшли "тільки подивитися" ми потратили майже дві години і 70 злотих, воно того вартувало і тепер ще більше хочу в Швецію. Як можна зрозуміти Лодзь = закупи, але не тільки, ІКЕА нагадало мені про інші музеї які ми відвідали: етнографії та археології, де нас потішила виставка експонатів присвячених життю українських гуцулів, а також місцева картинна галерея, туди можна завітати безкоштовно у неділю. Та галерея розміщена в шикарному палаці одного жида-мільйонера, взагалі в кінці 19того на початку 20того століть тут таких було багато і грошей які вони нашкребли з текстильного промислу було дуже багато вкладено в нерухомість пам'ятки архітектури, навіть складські і фабричні приміщення того часу виглядають дуже мальовничо, чимось нагадує голандію і скандинавські країни, де люблять поєднувати стару архітектуру з сучасними шкляними будівлями. Налазилися ми тут і надивилися, але як тут не налазитися містом, якщо громадський транспорт у 4.2 рази дорожчий!!!!!!!!
А перед тим було півтора місяця у львові, з Заходом де були класні зірки на небі, китайські літаючі ліхтарики, Тартак на халяву, причому без штовханини і зручно сидячи, суперфанові співи під гітару і наперекір їй аж до зривання голосу, два озера алкоголю і мінімум закуски. Студентська романтика в чистому вигляді. Дякую вкотре іменинникам (Ігоркові і Роману[читати -- Лєро]) за те що мене витягнули і нема чого вибачатися!
Наступна (власне попередня) важлива подія -- це факт юридичного засвідчення перед державою нашої з Орисею волі поєднати свої життєві дороги (я вже говорю майже як та тьтінька котру іменують "обрядовим старостою"). Насправді все було дуже гарно і без хвилювань з нашого боку, родина трішки попускала слізки, але загалом було дуже класно, "репетиція" нашого весілля в жовтні пройшла на ура. Фотосесія в шевченківському гаю з Антоном і Іркою теж була дуже веселою, дякую тим людиськам! Ми з фотографом собі дали би раду зробити класні фотки, але з тими двома було веселіше і зварйованіше, буде шо внукам розказати :) Потім були посиденьки родиною, вони добре собі бавились і без нас, але яке свято без винуватців свята? Було класно і дуже затишно хоч і тісно, бо родина стала більшою і це чудово! Від однієї затишної компанії ми перекочували до другої, а саме в Дзигу, де з більшістю читачів мого ЖЖ пили сангрію, веселилися, слухали і виголошували тости, гонили з Ігорка, банили Антона за запізнення а також інтегрували дружок в нашу компанію (в Ігорка то вдавалося найкраще, відчуваєьтся порода чистокровного пікапера, що, до речі, дуже доборе видно на тій фотці з розписки де він ПІДІЙМАЄ обох дружок). Було офігенно, є що згадати і той день в нашій пам'яті залишиться справжнім радісним святом. А закінчилось воно розпиттям французького сухого вина у дворі Вірменки - справжнє студентське весілля :)
Перед тим були нічні екскурсії музеями, поїздка у Перемишель (якесь дуже польське в мене цьогорічне літо), тиждень днів народжень у моїй сім'ї, поїздка на озеро (одна з не багатьох water activities) і купа речей яких я не пам'ятаю докладно, але відття таке що було класно, по літньому тепло і приємно, літом мені хотілося осені коли я дивився як за вікном офісу вітер хитав листя берізки, яка просто засохла від спеки, ті листки пожовтіли і дуже виділялися на фоні насиченого синього неба розмалованого легкими і продовгуватими перистими хмаринками, в кімнаті було 22,5° і ніщо крім календарика не нагадувало про літо, справжня золота і тепла осінь. А тепер я за літом трохи шкодую, ну нічого, ця осінь явно мене втішить)))
А розпочалося моє літо з дня народження коханої, трохи зіпсованим необхідністю працювати і наближенням першого в житті відрядження та ще й закордон. Але відсвяткували ми його добре і провели мене теж гарно.
Потім були чотири тижні проведені в Кракові, находжені містом майже 300 км (польський громадський транспорт піклується про здоров'я людей!) спільне з поляками вболівання на Євро проти москалів, зустріч з своїми родичами з словаччини і поїздка в Битом (Сланськ дуже гарний регіон польщі і там є на що подивитися попри нескінченні шахти і промислові об'єкти), крутий кар'єр в Кракові, Вавель і прилизане снєжкою середмістя що кишіло москалями аж гидко і автентичний євреський Казімєж, от там можна відчути атмосферу Кракова, а не поміж тих декорацій для витягування грошей з туристів.
Ну от мабуть і все. Хто дочитав моє мНогАбУКаф -- молодець :)