як треба діаметрально перевернути ситуацію, коли до тебе підкатують.
3 ночі. Я, весело-п"яна стою на пероні, чекаю метро щоб проїхати дві станції між квартирою вечірки і квартирою ночівлі (подруга люб"язно дала ключі від своєї хати і я вже смакувала як посплю більше ніж 6 годин, як положено спати "вгостях").
- У тебе прекрасне волосся.
- ГА?
- У тебе прекрасне волосся, кажу!
- А, ем, дякую.
- Дійсно. Дуже гарне. А ти знаєш, я тебе раніше бачив.
- Ага. полюбому. а то в Берліні так мало дівчат.
- Та ні, точно бачив, я б тебе не забув. Я Джозеф.
Розпитую звідки, де бачив, сміюсь, просить номер, пропонує номер, погоджується з тим що нема смислу брати якщо я точно все одно не передзвоню. Не перестає цікавитись і далі про волосся...
І тут розумію, ну бля, ну чого вічно думати що якийсь збочинець вночі (хоча насправді таки так), якщо можна просто дуже люб"язно з ним поговорити. І починаю заливати про то який в мене був день, в що перетворюється Берлін, розпитую хто такий шо тут робить і взагалі як може описати свій екзистенційний стан цієї прекрасної ночі. Після чого обіцяю, що якщо доля дійсно зведе нас знову, то поговорим довше. Адже тепер я точно його запам"ятаю, - Джозеф з Гамбії, інженер.
Приїзджає поїзд, Джозеф вже зі мною не розмовляє, а я шкірюсь - то п"яно у вікно, то до нього. Виходжу, чекаю його на виході і бажаю щасливої подорожі далі, доброї ночі і приємно познайомитись, Джозеф!
Хто кого збувся;)
- У тебе прекрасне волосся.
- ГА?
- У тебе прекрасне волосся, кажу!
- А, ем, дякую.
- Дійсно. Дуже гарне. А ти знаєш, я тебе раніше бачив.
- Ага. полюбому. а то в Берліні так мало дівчат.
- Та ні, точно бачив, я б тебе не забув. Я Джозеф.
Розпитую звідки, де бачив, сміюсь, просить номер, пропонує номер, погоджується з тим що нема смислу брати якщо я точно все одно не передзвоню. Не перестає цікавитись і далі про волосся...
І тут розумію, ну бля, ну чого вічно думати що якийсь збочинець вночі (хоча насправді таки так), якщо можна просто дуже люб"язно з ним поговорити. І починаю заливати про то який в мене був день, в що перетворюється Берлін, розпитую хто такий шо тут робить і взагалі як може описати свій екзистенційний стан цієї прекрасної ночі. Після чого обіцяю, що якщо доля дійсно зведе нас знову, то поговорим довше. Адже тепер я точно його запам"ятаю, - Джозеф з Гамбії, інженер.
Приїзджає поїзд, Джозеф вже зі мною не розмовляє, а я шкірюсь - то п"яно у вікно, то до нього. Виходжу, чекаю його на виході і бажаю щасливої подорожі далі, доброї ночі і приємно познайомитись, Джозеф!
Хто кого збувся;)