Хоч комусь в цій країні потрібні журналісти?..
Думаю, колеги не сперечатимуться, що наразі вітчизняна журналістика переживає не найкращі часи. Залишки фінансової кризи, зміна влади з її новим підходом до свободи слова тримають акул пера в постійному напруженні. Постає резонне питання: навіщо ж такі жертви? Якщо, звісно, хтось на них взагалі зважає.
Над всім цим більш глибоко примушує задуматись теза вже відомого мені (та й моїм читачам) провокатора Олександра Московкіна. Цього разу він категорично стверджує, що журналісти сьогодні взагалі не потрібні. Олександр аналізує російські реалії, але й від українського можливого майбутнього вони не сильно відрізняються. Тенденції кажуть про те, що й ми невдовзі матимемо «російську модель» співіснування «четвертої влади» та авторитарних можновладців, що сприймають на свою честь тільки хвалебні оди. А ось, власне, і сам пост.
Чи звернули ви увагу на те, що за останні кілька років (особливо швидко "процес пішов" в останні місяці) журналісти перестали грати хоч якусь помітну роль у суспільстві? Звичайно, я не кажу про те, що раніше всі цілими днями чекали від пишучої братії одкровень і викриттів, приймаючи їх як дорожню карту для дії. Зацікавлення людей у так званій "серйозній", незалежній, нерозважальній журналістиці (саме про неї і йде мова) в нашій країні завжди було не особливо великим. У певні періоди (демократизація, війна компроматів в 90-ті й тому подібне) воно зростало в силу обставин: усім хотілося глибше розібратися, що ж відбувається. Але мова власне не про це.
До російських журналістів припинила прислухатися влада. Скажу більше: влада не просто припинила прислухатися до них (це ще півбіди), вона припинила помічати їхнє існування (це значно гірше). Подивіться хоча б на останні корупційні скандали (спеціально подаю всі посилання, щоб не було спокуси звинуватити мене у необ’єктивності): історію з хабарями в Daimler, "відкатами" HP, та ще кілька менш резонансних справ. У цих випадках мова не йде про те, що хтось правий, а хтось не дуже: це не публічний "обмін думками", в наявності вже встановлені факти хабарництва, корупції в чистому вигляді. Погляньте, наприклад, на історію з Daimler: факт корупції російських чиновників встановлено, документи опубліковано, місцевий офіс офіційно "покаявся" у скоєному.
Здавалося б, журналісти витягли на світ Божий все, що потрібно, виконавши свою "громадську функцію", а заразом і роботу слідчих та прокурорів. Тільки розслідуй, влада! Але нічого не відбувається (як саме "нічого не відбувається", розповів у своєму блозі navalny, потім його пост перепубліковали "Вєдомості".
Який висновок робимо з того, що відбувається? Владі на журналістів начхати. Сьогодні вона може дозволити собі нічого не відповідати навіть на достовірні, залізобетонні факти зловживань, які наводить преса. Можна сперечатися про те, через що це сталося: відсутність демократії, відвертої суспільної дискусії, інтересу суспільства до того, що відбувається ... Найголовніше - журналістика повністю припинила виконувати своє найважливіше завдання - контроль влади. Точніше, вона, можливо, і намагається її контролювати, тільки ось що з цього виходить?..