Лаура

[chapeye]

- Ты хочешь в Испанию - я повезу тебя в Испанию, - сказала Лаура.

Вона потягнулася губами до соломинки коктейлю, з-під напівприкритих повік дивлячись, яке враження справили її слова на Таню.

Лаура намагалася розмовляти з легким московським акцентом, але стежила, щоб не переходити в цьому межу вульгарності. Вона вимовляла власне ім’я з наголосом на

Comments

[chapeye]

я навіть сам уже не знаю наскільки це карикатурно а наскільки реалістично.
і у кожного хто читав, інша думка - залежно хто що бачив і кого з таких людей зустрічав. дехто з них, мабуть, душевні. але дехто справляє саме таке враження - згущене.

[chapeye]

:)

[mamay_m]

та да спочатку незрозуміло шо воно таке, тіпа нарис із жьізні завсєгдатаїв.
я навіть як вона буха сіла за руль чось щє не догадався чим воно скінчиться, бо вже якось нормально так і треба канкрєтной дєвушкє в подарєному джипі їздити під шафе.

[chapeye]

чесно кажучи я вже якийсь час коли навіть ходжу по тротуару то маю звичку тримати огляд того, що навколо. ібо джипи на тротуарах заїбли.

[mamay_m]

та да. він залізний, шо йому станеться

[vent_de_la_mer]

+1

//Але цей ефект потім врівноважується починаючи зі сцени в туалеті,

Саме так, саме з цієї сцени оповідання стає справжнім. Я б взагалі трохи скоротив початок...

//а лінки наприкінці взагалі роблять все повністю Справжнім.

Це точно. Вони просто вбивають - і роблять текст сильнішим.

Взагалі, від оповідання просто трусить.