потенційним емігрантам на замєтку

[chapeye]

через два тижні ми таки повертаємося в Україну.

коли їхали, то була думка, шо може, це й надовго.
але хуй.
одне діло мандрувати - тоді мене за півтора роки назад не тягнуло,
бо знав, що просто їжджу.
інша річ - спробувати осідло пожити в чужій країні.
яка б ця країна класна не була.

кожної зими я саркастично думав,
що якщо колись емігрую з україни, то не через економіку чи політику,
а виключно через клімат.
але от опять же ж хуй.
я тут ходжу в тапочках, майці та шортах,
поки ви всі скаржитеся на холод і мряку -
але все одно тягне додому.

тож якшо я повертаюся з країни, в яку закоханий,
то вже навряд чи коли кудись емігрую.

бо хоть я не націоналіст і навіть антинаціоналіст,
єсть синок, видно, справді, такоє понятіє - родіна.