роздуми
Надія на велику дію
Артем Чапай // 28.05.2009
Надія на велику дію
Щоразу, читаючи про 1968-й рік і загалом про ті часи, я відчуваю сильну ностальгію - або, скоріше, жаль, що не жив у в ту пору або що в наш час не відбувається чогось подібного. Здавалось би, проблем нітрохи не менше: Ірак як повторення В'єтнаму, економічний колоніалізм як повторення колоніалізму класичного, криза 2008-present як повторення кризи 1967-го (яка, до того ж, була меншою за масштабами) - однак відсутність будь-якого руху, що був би хоч трохи подібним до руху 1960-х у цілому, як мінімум, Західному світі. Тоді - численні організації, кожна з яких спершу бореться за вирішення окремих проблем - і всі вони РАПТОМ резонують в одну велику історичну подію. Зараз - свідомі спроби об'єднання, які не можуть вилитись у щось більше за окремі акції, приурочені до конкретних дат або пов'язані з окремими подіями.
Мемуари Везермена
Нещодавно у США вийшла книга "Underground" Марка Рудда, котрий був одним з чільників захоплення Колумбійського університету з антивоєнними й антирасистськими вимогами. Потім, несподівано для себе, він став одним із фактичних лідерів радикальних Weathermen, які сім років пробули в підпіллі, закладаючи вибухівку і підриваючи державні установи (але жодного разу не поранивши людину!), і яких влада так і не змогла впіймати. Раніше я пробував читати теорії та формальну історію руху 1960-х - але все залишалося незрозумілим, а часто і нудним. У цьому випадку - читаю книжку запоєм і рекомендую тим, хто знає англійську, скачати і прочитати. Тим, хто не знає - сподіватись на переклад. Правда, російська "Ультракультура" наказала довго жити, а хто ще може таке перекласти бодай російською (про українську мовчимо) - не знаю.
Марк Рудд пише свої мемуари дуже самокритично ...