(no subject)
начала "звірослов" малярчук. ну что, неплохо, пока нравится, написано правда не мастерски, а так по-простому. но образы, образы, люди, отношения, плюс сегодняшние реалии, чего еще надо)
типаж первый: курица
"- Директором супермаркету я не стану, - міркує вголос Капітоліна, - але я можу стати ДРУЖИНОЮ директора супермаркету."
"Вони крадькома виходять на корідор, спускаються сходами на перший поверх.
- Мороз, - шепоче Натаха. - Я залегко вбралася.
У Капітоліни блищать від хвилювання і передчуття очі. Вона не слухає Натаху. У голові проносяться спотворені злобою і ненавистю мармизи розбійників, які от-от нападуть, і Капітоліна не матиме звідки сподіватися на допомогу.
Капітоліна всміхається.
Розбійники нападуть, прикладуть ніж до її тендітної білої шийки, докинуть ще кілька масних жартів, і тоді, коли всяка надія на порятунок згасне і Капітоліна почне промовляти останню в своєму житті молитву, - тоді мусить з'явитися ВІН. Капітолінин рятівник, Капітолінин принц. Він одним пострілом знешкодить одразу всіх розбійників (скільки б їх не було). Лице таке серйозне і безжальне (схоже на лице Альберта Романовича). З легкістю, наче пушинку, він візьме Капітоліну на руки (бо вона якраз лежатиме на землі) і суворо спитає:
- Відколи це такі молоді леді розгулюють о третій ночі самі, без лакеїв?
Капітоліна тулитимется до його широких грудей, вдихатиме його мужній запах, відповість, гордо задерши носика:
- Я не зобовязана перед вами звітувати! Ви меня не батько і не чоловік!"
муху за руку ведет и к окошечку ведет, а теперь, душа-девица, на тебе хочу жениться =)).
"Він роздягає мене поглядом, думає Капітоліна, це ж видно. Він точно не байдужий до мене. Ну, давай! Зроби щось! Запроси мене кудись. Або просто підійди і поцілуй! Ти ж хочеш, я бачу. Підійди і поцілуй! Жінку треба брати. І для цього в неї не потрібно питати дозволу."
и всё, об чем бьется, скажем svollga - всё без толку, всё мимо. пока курицы составляют большинство и быть нею не стыдно - всё бестолку, всё втуне )
типаж первый: курица
"- Директором супермаркету я не стану, - міркує вголос Капітоліна, - але я можу стати ДРУЖИНОЮ директора супермаркету."
"Вони крадькома виходять на корідор, спускаються сходами на перший поверх.
- Мороз, - шепоче Натаха. - Я залегко вбралася.
У Капітоліни блищать від хвилювання і передчуття очі. Вона не слухає Натаху. У голові проносяться спотворені злобою і ненавистю мармизи розбійників, які от-от нападуть, і Капітоліна не матиме звідки сподіватися на допомогу.
Капітоліна всміхається.
Розбійники нападуть, прикладуть ніж до її тендітної білої шийки, докинуть ще кілька масних жартів, і тоді, коли всяка надія на порятунок згасне і Капітоліна почне промовляти останню в своєму житті молитву, - тоді мусить з'явитися ВІН. Капітолінин рятівник, Капітолінин принц. Він одним пострілом знешкодить одразу всіх розбійників (скільки б їх не було). Лице таке серйозне і безжальне (схоже на лице Альберта Романовича). З легкістю, наче пушинку, він візьме Капітоліну на руки (бо вона якраз лежатиме на землі) і суворо спитає:
- Відколи це такі молоді леді розгулюють о третій ночі самі, без лакеїв?
Капітоліна тулитимется до його широких грудей, вдихатиме його мужній запах, відповість, гордо задерши носика:
- Я не зобовязана перед вами звітувати! Ви меня не батько і не чоловік!"
муху за руку ведет и к окошечку ведет, а теперь, душа-девица, на тебе хочу жениться =)).
"Він роздягає мене поглядом, думає Капітоліна, це ж видно. Він точно не байдужий до мене. Ну, давай! Зроби щось! Запроси мене кудись. Або просто підійди і поцілуй! Ти ж хочеш, я бачу. Підійди і поцілуй! Жінку треба брати. І для цього в неї не потрібно питати дозволу."
и всё, об чем бьется, скажем svollga - всё без толку, всё мимо. пока курицы составляют большинство и быть нею не стыдно - всё бестолку, всё втуне )