End of intern year, or how to bring positive thinking to the top
Я зараз почала нову ротацію у педіатрії у іншій лікарні.
Вже другий день мені аж плакати хочеться, які тут люди добрі. Чесно... бачу такий контраст і мені так болить, чому наші такі гівнисті. Культура в лікарні інша. Весь персонал до мене з повагою, і я до них, дуже підтримують, разом одна команда. Знають свою роботу, ніхто не каже тут - resident has to do this. Or giving nasty attitude. Але головне, я за два дні працювала з 5 аттендингами і мені плакати хочеться, які вони респектфул і найс. Як вони навчають і не call you out for now knowing things. Explain things nicely and you can ask anything without being afraid to be judged. Such a contrast with my program and my regular hospital. There you need to earn the respect by proving yourself and going above your level of anxiety cause everyone gives you pushback and attendings are always angry and settting high expectations for your knowledge and skills without teaching a single thing in the hospital. Only specialty attendings teach. Here the head of PICU took me personally to radiology to review images, all specialists come to you and update on plan, case managers do their job without reminders and calls.
Bottom line. You can not know what your residency will be until you start it. You can not know if you will be a subject of poor treatment. But there is nothing you can do. But there is a light in the end of the tunnel, cause if culture like this exists, means you can find it in your future employment.