Останнім часом я дивлюсь багато фільмів. І після певного моменту ти задаєш собі питання - що далі? Лауреати оскара, топ імдб, переможці канських, берлінських і т.д. фестивалів переглянуті (принаймні те, що одразу виклало інтерес). Наразі знайшов для себе нову нішу - азійське кіно. Відомі вже встиг осилити, тому поки дивлюсь індійське кіно. За словами однієї гарної та розумної людини, в них є одна особливість - вони довгі, але зроблено це для того, щоб мати змогу відчути усі емоції, от і звернув увагу на найбільш яскравих представників.
Для початку - "3 Ідіоти". Просто без коментарів, як кажуть. Це ніби гарний друг, якого ти не бачив багато років несподівано завітав у гості та під чай на кухні розповідає історії, які з ним трапились. Це одна з речей, коли заздриш людям, які ще не переглянули. І, знаєте, що класно? Фільм може перевершити навіть найбільші сподівання. Тепер маю річ, яку можу наполегливо радити людям.
"Ганджині". Трохи провисає в сюжеті. Не така класна гра акторів. Пару моментів з типовими "індійськими спецефектами". Але як і в першому випадку мені не соромно зізнатись, що в горлі підкочувалась грудка.
На черзі маю "Зірочки на Землі" та "Сліпу любов". І трохи пофіг, що усе (мело- місцями, правда)драматичне.
Для затравки ще скину сюди це відео. Дуже проперло на усі ці їх мелодії та пісні. Треба буде на роботі їх попроганяти, можливо виявляться ще і корисними для здоров'я, хто зна :)
Click to view
P.S.: Джанго та 7 психопатів теж не оминайте увагою, кльові)