Ночі стають коротшими,
швидшим стає кохання,
Дні зафарбовують спогади,
втома заповнює рани.
Знати б колись напевне,
що принесе світанок,
Знати б світанок без тебе,
знати б тебе щоранку.
Довгими днями лимонними
пестити ніжно волосся,
Аби це було таким справжнім,
Аби це справді збулося.
Ночі щоб стали довшими,
Довшим щоб стало кохання,
З кожним малиновим подихом,
З кожним дощем і світанком.