(no subject)
Olena Danko
Боже, вибач нас завжди лінивих, байдужих, хатазкрайних, що ми ніколи не цінували, що мали. Дай нам шанс. Ми все зможемо. Бачиш, ми навчилися ходити на вибори. І хто б міг подумати - стояти в черзі не за ковбасою, а за бюлетенем. Ми навчилися слухати і помічати те, що раніше не чули й не бачили. А те, що витрачали зазвичай на себе, віддаємо на бронижелети і біноклі нічного бачення. Ми перенесли вишиванки з категорії одяг в категорію символ. А жовтий і синій тепер більше ніж кольори. Ми перестали бачити один в одному населення і побачили народ. Не всі. Я знаю. Але дай нам трошки часу, мирного часу... Ми навчимо один одного любити Україну. Ми будемо контролювати тих, кого вибрали і самих себе, щоб не перетворитися в тих, кого вигнали. Ми навчимося розуміти один одного, говорячи різними мовами. Ми все зможемо. Боже, а нині захисти наш Донбас. Наш Крим. Нашу Україну. Україну, яку ми нарешті побачили...Напевно для цього треба було вимити очі слізьми...
Боже, вибач нас завжди лінивих, байдужих, хатазкрайних, що ми ніколи не цінували, що мали. Дай нам шанс. Ми все зможемо. Бачиш, ми навчилися ходити на вибори. І хто б міг подумати - стояти в черзі не за ковбасою, а за бюлетенем. Ми навчилися слухати і помічати те, що раніше не чули й не бачили. А те, що витрачали зазвичай на себе, віддаємо на бронижелети і біноклі нічного бачення. Ми перенесли вишиванки з категорії одяг в категорію символ. А жовтий і синій тепер більше ніж кольори. Ми перестали бачити один в одному населення і побачили народ. Не всі. Я знаю. Але дай нам трошки часу, мирного часу... Ми навчимо один одного любити Україну. Ми будемо контролювати тих, кого вибрали і самих себе, щоб не перетворитися в тих, кого вигнали. Ми навчимося розуміти один одного, говорячи різними мовами. Ми все зможемо. Боже, а нині захисти наш Донбас. Наш Крим. Нашу Україну. Україну, яку ми нарешті побачили...Напевно для цього треба було вимити очі слізьми...