Про мрії
Точніше я тут не про мрії зібрався писати, а про їх кристалізацію.
Ну, знаєте, от є такі вот моменти, коли ви думаєте, а як би то життя собі розвернуть. Ну, так розвертуть, щоб воно почало менше своїм силуетом нагадувати повну сраку і набуло чітких обрисів симатичної такої дупці.
Коротше, от треба вам понять, що ви от жизні хочете? Черговий раз або один раз і назавжди, не важливо. От шо ви будете робити? Та власне нічого: просто жити, як жили. Рівно до того моменту, поки звідки не візьмись вас не прийде підказка. Якась така дивна підказка: типу в мами на кухні падає друшляк, і тут бац! Ви розумієте, що треба бути поступливішим в житті. Не було такого? А такий приклад: ви їдете в автобусі на роботу, і якась така погода гарна, і якось всі ніби посміхаються, в автобус заходить група першокласників... і тут бац! І ви розумієте, що всеньке ваше життя мало б бути присвячене вчителюванню. А ви зараз працюєте рієлтором або менеджером великої компанії.
Буває? Не знаю, як у Вас, а мені треба, щоб таких вот фактів назбиралася якась критична маса. Ну, така маса, щоб просто не помічати їх стало неможливо. Виникає тільки одне таке значуще запитання: звідки вони беруться всі ці факти?
Припустимо, ви читаєте собі книгу. Якусь таку книгу про чиєсь життя, і, можливо, це життя Вам чуже. Ви читаєте і в процесі читання оцих "бац!" у вас на 12, 18, 27 (список сформувати самостійно) сторінках. І Ви вже майже готові іти вчителювати чи ставати поступливішими. Вас охоплює почуття, що вся метафізика всесвіту підказує Вам, що тре міняти. А пітім Ви дивитеся телевізор, а там "бац!", "бац!", "бац!"... Так що то таке оці "бац!"?
Я вот схильний вважати, що насправді ці всі речі не мають жодного зв"язку з космосом і якимись там натяками від всесвіту. Все просто - Вам би хотілося іншого життя, тільки це хотіння сидить десь там глибоко у підсвідомому. І сидітиме це хотіння там довго. Рівно до того моменту, коли ви не знайдете достатню кількість випадків-моделей, які б підказали Вам відчуття та рішення, які мають існувати в тому новому житті з новими мріями і правилами.
Це ви не нового життя шукаєте, а картинку малюєте під промовистою назвою "як його прожити?" Це не друшляк падає, а малюється бачення, як в якихось ситуаціях ви мали б себе повести (а могла б впасти і цеглина), це не погода хороша, а Вам відчувається, як би то тими всіма першачками поваджати (а могли б бути і "п'яні бантики" після останнього дзвоника).
Якшо так замислитися: чисто теоретично кожен з нас може прожити тисячі інших життів: в одному бути сантехніком, в іншому - депутатом, в третьому - і тим, і іншим. А стаємо ми, скажімо, блогерами-художниками. І шо ви думаєте космос не посилав нам сигналів до сантехіки і депутатсва? А, може, ми їх просто не помітили, бо то були не наші мрії?
Чи я не правий?