Баєчка вам надвечір
Рикламного роліка ото придумав.
...2017 рік. Бориспіль. До залізобетенної будки паспортного контролю наближається делегація Рязансько-Суздальської республіки. Серед делегатів - трійко колишніх міністрів в камуфлі, кадиров в паранджі, блогір варламов в платтячку від каваллі, ведмідь в кокошніку і співак П'єр Нарцис. Нарцис веде на повідку писателя лімонова і час від часу пиздить того по голові, одганяючи од ширінки. В хвості черги крутяться консервативні журналісти, патріотичні літератори та герої абхазько-осетинських фронтів. Всі вони жалісно схлипують, хрумтять в'яленим васерманом і з насолодою тягнуть бояришнікові коктейлі.
Ідилію раптово обриває суворий митний офіцер:
-Ніяк не можна, шановні. Безвізовий режим вже год як не робе. Вертай назад.
- Та як назад? - починають хвилюватися делегати. - Яке ж назад, гер офіцер. Нас жеж народ, того. В мавзолєй. Заживо. Нам ніззя. Ми патріоти. І українці. Тайні. ми не знали. Ми іскупим. Вот. Пиво. Паляниця. Нацюцюрник. Розчепірка. Без акценту, правда? А на візу ми щаз, ми скинемся.
За якісь десять хвилин на стіл перед офіцером лягає невеличка купка доларів, м'ятий скрутень рубликів, пачка облігацій норвезького королівства, два брегети, подушка з зашитими керенками, три сьомих айфона і патріарший наперсний хрест з рубінами. Останнім до столу пробивається ведмідь і з криком "сторонись, православні" видобува з дупи сибірський самородок, два пакети героїну і папку дорожніх чеків Кука.
Офіцер якусь мить сумно дивиться на звалене добро, а далі махає рукою. Пункт контролю моментально герметизується, оброста бронею, а зі стелі вискакує величезний вогнемет, котрий за якусь хвилину випалює всіх жевжиків із черги.
В той же момент камера переліта на сусідній пункт контролю. До будки якраз наближається карлик в формі енкаведиста тридцятих років. На грудях у нього баян, медалі за Крим і Придністров'я і табличка "я не хуйло". На запитання про візу карлик мовчки витяга пластикову карточку і проводить її по банківському терміналу. Загорається зелений вогник, погранці беруть під козирьок, бажають гостю столиці веселої дороги і навіть підряжаються піднести ядерний чемоданчик до найближчого воронка.
Приємний жіночий голос за кадром сугестивно шепоче:
- Карта Віза від Окупаційного Ощадбанку. 15 хвилин в черзі, 40 літ в тюрмі, від мільйона на місяць за підтримку. Відкриваємо усі замки, пускаємо до Європи занедорого. Відміна кордонів та режимів - безцінно. Для всього іншого є Мастеркард.
(Вовчик Сірий)
Оригінал публікації - на Дрімі. Підписуйтеся, бо ЖЖ може опинитися закритим у будь-який момент.