МОЇ 17....
Отак, прожила 17 років! Для когось мало, а мені багато! За цей час я закінчила садочок, школу, ходила на інформатику, на бальні, народні, сучасні танці (навіть виступала), навчалась в художці, пробувала грати на барабанах…..знаходила - втрачала друзів, захоплювалась - розчаровувалась… Одним виразом - ЖИТТЯ ЦІКАВЕ! Але найцікавіше і найважливіше - я прийшла до Бога завдяки Його ДИВОВИЖНОМУ плану! В декількох рядках розкажу про це…
Як вже згадувала вище я ходила на танці у ПДМ. Багато хто чув про «Лайт» і бачили високий рівнеь їхніх постановок. Але для будь-якої мети потрібно багато працювати. За 8,5 років в мене не було жодного вільного вечора (окрім літніх канікул 15.06 - 15.08, і тих днів коли я хворіла). Хворіла, правда, частіше запаленням хитрості, бо багато чого в мене не виходило робити і спихала все на ускладнення після струсу мозку. Нам не дозволяли фарбувати чи стригти волосся, фарбувати обличчя, курити пити і т.д. Вчителі частіше сварили ніж хвалили (а хвалили лише після концертів) І у зв’язку зі станом здоров’я і ставленням вчителів я кинула танці!!! Як більшість кинувших «наші» танці (про що я дізналась не давно) я почала страшно фарбуватись, косити під «готичну неформалку» і слухати рок. Слава Богу, курити в мене не вийшло: 1 - я дуже боялась щоб мама мене застукала; 2 - при першій спробі я обнімалась з «білим другом» 25хв! А взагалі, в мене є старший брат, який був не найкращим прикладом і він завжди мені казав: «Бичиш, який я поганий! Тобі такою бути не можна! Треба ж, щоб мама хоча б через когось тішилась! Не роби так як я!»
Аня, єдина людина з якою я тоді так дружила, весь час говорила мені про якогось «Васічку» з якого вони з подругою весь час гнали. Ми познайомились і виявилось, що це мій сусід по підїзду!! Якось він запросив нас на рок-концерт. Ми, довго не думаючи, погодились, підготували «бойовий роскрас» оділись по «чорному» і пішли!
Перше що засіло в голову - Ваня luka2i , який з якогось дива був одітий в салатову рубашку, в білому чепчику і кедах. По нашим міркам - «не по роковом». Він пригав по всій сцені, як Дюрасел. Там були всі віруючі, які лізли знайомитись і, що для мене було дивним, вони не соромились так підходити і говорити зі всіма…Отак нас потянуло…Коли я почала ходити на групку, так і не пам’ятаю. Єдине, що памятаю - Костя позвонив до Ані і запросив нас! Вона в шоці позвонила до мене, і ми перелякані пішли, незнаючи що нас там чекає. Нас зустріла anya_knopa і сказала що будем жарити пальці новоприбувших, але на справді я там дізналась про Живого Бога!!!, а не на картинці…
Наступним ударом в моє серце було свідоцтво lyoshuk ! Він розповідав, як про іншого хлопчика і я думала шо ці віруючі завжди розповідають одну й ту саму історію аби всіх заставити поплакати….коли Льоша сказав що це про нього, я не могла відійти від почутого до наступного дня. Наталя, ще одна близька мені подруга, часто розповідала про англійський клуб де так весело і цікаво. Збиралась я туди піти близько 2 місяців і на решті пішла. Те, що я побачила там того ж самого Льошу знову вбило мене наповал! Він багато розповідав веселого і цікавого, але перед моїми очами було те, як Бог змінив його життя! …
Ми далі ходили на групки і на «Цеглу»…Останній удар у двері мого серця Бог зробив, знову ж таки, на ЦЕГЛІ! Той веселий хлопчик - побігайчик розповідав тепер про своє життя…Це було довго, але це на стільки захопило моє серце, що ті 30хв пройшли як 1 секунда! В кінці Ваня заспівав, тоді ще нову, пісню ПОТІМ. А далі sergiy_teren вийшов на середину і ми, бажаючі, молились молитвою покаяння. Я пам’ятаю як боялася підніматись і як довго оберталась по сторонам, але була впевнена, якщо не встану - потім буде пізно. Нам роздавали анкети, де треба було записати свої координати і ми з Аньою ще сміялись «куди ж ми вліпли?». Моє життя перевернулось і прийшовши додому я довго плакала у ванній усвідомлюючи свої гріхи і те, що уявляла Бога таким маленьким. Потім нас збирали, запрошували в церкву….вперше я прийшла в церкву 9.07.2007р, у не повні 14. Мама мене не хотіла пускати на служіння, але була впевнена що я і так втечу. Бабуся називала сектанткою, єговісткою, перевіряла мою Біблію…Брат часто міг мене просто вдарити, без причини, перевіряючи чи підставлю я іншу щоку, погрожував мене прирізати, тримаючи ножа біля мого горла, якщо я не перестану бути такою спокійною))
Та все змінюється….Бог працює не лише в нас, але й в наших сім’ях. Я дякую Богу за своїх рідних і за те що вони саме так сприйняли мене тоді; за те що прийде час, і мій брат свідчитиме про зміни які зробив Бог у його житті!
Бог стукав у моє серце через різних людей, через різні події. Можливо я не всі згадала…Але ці три роки навчили мене багато! І тепер я 3 річний підліток)) Дякую Богу за вас, друзі, що ви допомогли мені народитись духовно і далі виховуєте мене, навчаєте і підтримуєте!
ЖИТТЯ ЦІКАВЕ, АЛЕ З БОГОМ ВОНО ДИВОВИЖНЕ!
Як вже згадувала вище я ходила на танці у ПДМ. Багато хто чув про «Лайт» і бачили високий рівнеь їхніх постановок. Але для будь-якої мети потрібно багато працювати. За 8,5 років в мене не було жодного вільного вечора (окрім літніх канікул 15.06 - 15.08, і тих днів коли я хворіла). Хворіла, правда, частіше запаленням хитрості, бо багато чого в мене не виходило робити і спихала все на ускладнення після струсу мозку. Нам не дозволяли фарбувати чи стригти волосся, фарбувати обличчя, курити пити і т.д. Вчителі частіше сварили ніж хвалили (а хвалили лише після концертів) І у зв’язку зі станом здоров’я і ставленням вчителів я кинула танці!!! Як більшість кинувших «наші» танці (про що я дізналась не давно) я почала страшно фарбуватись, косити під «готичну неформалку» і слухати рок. Слава Богу, курити в мене не вийшло: 1 - я дуже боялась щоб мама мене застукала; 2 - при першій спробі я обнімалась з «білим другом» 25хв! А взагалі, в мене є старший брат, який був не найкращим прикладом і він завжди мені казав: «Бичиш, який я поганий! Тобі такою бути не можна! Треба ж, щоб мама хоча б через когось тішилась! Не роби так як я!»
Аня, єдина людина з якою я тоді так дружила, весь час говорила мені про якогось «Васічку» з якого вони з подругою весь час гнали. Ми познайомились і виявилось, що це мій сусід по підїзду!! Якось він запросив нас на рок-концерт. Ми, довго не думаючи, погодились, підготували «бойовий роскрас» оділись по «чорному» і пішли!
Перше що засіло в голову - Ваня luka2i , який з якогось дива був одітий в салатову рубашку, в білому чепчику і кедах. По нашим міркам - «не по роковом». Він пригав по всій сцені, як Дюрасел. Там були всі віруючі, які лізли знайомитись і, що для мене було дивним, вони не соромились так підходити і говорити зі всіма…Отак нас потянуло…Коли я почала ходити на групку, так і не пам’ятаю. Єдине, що памятаю - Костя позвонив до Ані і запросив нас! Вона в шоці позвонила до мене, і ми перелякані пішли, незнаючи що нас там чекає. Нас зустріла anya_knopa і сказала що будем жарити пальці новоприбувших, але на справді я там дізналась про Живого Бога!!!, а не на картинці…
Наступним ударом в моє серце було свідоцтво lyoshuk ! Він розповідав, як про іншого хлопчика і я думала шо ці віруючі завжди розповідають одну й ту саму історію аби всіх заставити поплакати….коли Льоша сказав що це про нього, я не могла відійти від почутого до наступного дня. Наталя, ще одна близька мені подруга, часто розповідала про англійський клуб де так весело і цікаво. Збиралась я туди піти близько 2 місяців і на решті пішла. Те, що я побачила там того ж самого Льошу знову вбило мене наповал! Він багато розповідав веселого і цікавого, але перед моїми очами було те, як Бог змінив його життя! …
Ми далі ходили на групки і на «Цеглу»…Останній удар у двері мого серця Бог зробив, знову ж таки, на ЦЕГЛІ! Той веселий хлопчик - побігайчик розповідав тепер про своє життя…Це було довго, але це на стільки захопило моє серце, що ті 30хв пройшли як 1 секунда! В кінці Ваня заспівав, тоді ще нову, пісню ПОТІМ. А далі sergiy_teren вийшов на середину і ми, бажаючі, молились молитвою покаяння. Я пам’ятаю як боялася підніматись і як довго оберталась по сторонам, але була впевнена, якщо не встану - потім буде пізно. Нам роздавали анкети, де треба було записати свої координати і ми з Аньою ще сміялись «куди ж ми вліпли?». Моє життя перевернулось і прийшовши додому я довго плакала у ванній усвідомлюючи свої гріхи і те, що уявляла Бога таким маленьким. Потім нас збирали, запрошували в церкву….вперше я прийшла в церкву 9.07.2007р, у не повні 14. Мама мене не хотіла пускати на служіння, але була впевнена що я і так втечу. Бабуся називала сектанткою, єговісткою, перевіряла мою Біблію…Брат часто міг мене просто вдарити, без причини, перевіряючи чи підставлю я іншу щоку, погрожував мене прирізати, тримаючи ножа біля мого горла, якщо я не перестану бути такою спокійною))
Та все змінюється….Бог працює не лише в нас, але й в наших сім’ях. Я дякую Богу за своїх рідних і за те що вони саме так сприйняли мене тоді; за те що прийде час, і мій брат свідчитиме про зміни які зробив Бог у його житті!
Бог стукав у моє серце через різних людей, через різні події. Можливо я не всі згадала…Але ці три роки навчили мене багато! І тепер я 3 річний підліток)) Дякую Богу за вас, друзі, що ви допомогли мені народитись духовно і далі виховуєте мене, навчаєте і підтримуєте!
ЖИТТЯ ЦІКАВЕ, АЛЕ З БОГОМ ВОНО ДИВОВИЖНЕ!