Изгиб гитары желтой... (Всім Вам,мої любі)
Чомусь весь тиждень страшено накриває відчуття болю і одинокості. Так дивно,ще зовсім недавно я тішилась змінам в житті інших,а тепер сиджу і плачу...Сумно...Дуже сумно, що всі кудись їдуть і від цього відчуття втрати... Не можу сказати, що я часто зустрічаюсь з друзями і рідними,але мабуть від відчуття, що вони всі поряд і що їм можна подзвонити, раптово зустрітись чи просто чекати наступного ДР,коли побачити всіх це так круто, воно гріє,заспокоює та й просто робить диво... Я люблю свої друзів та рідних, вони найкращі...з ними можна мовчати, плакати, кричати... організовувати активний відпочинок чи матраснічати, бродити вуличками.. говорити і сперечатись про щось розумне,та про щось геть не важливе... Мабуть важко щось сказати крім "ДЯКУЮ!",.."Как здорово...що Ви такі є..."