Трохи про "МУРАХ"=))
Cьогодні після роботи ледве дійшла додому, а все через те, що тягнула два ВАЖЕЗНІ кульки з продуктами із супермаркету. І от ішла собі помаленьку (бо швидше просто фізично не могла рухатися), дув сильний вітер, волосся лізло буквально в очі, а я навіть змоги не могла поправити його, бо обидві руки були зайняті, і роздумувала: "Ну от чому така несправедливість??? - Скільки повз мене не проходило чоловіків - всі "на легке" йшли, максимум - з барсєткою чи дипломатом. А жінки навпаки - всі, як ті мурахи, позгинали спини і всі тягнуть і тягнуть, і тягнуть...додому здобич:-)" Думаю: "От ті мужики - козли, їсти смачно люблять, а де то все жінка бере, нікого не хвилює, головне, щоб все смачненьке вже лежало в холодильнику!"
Згодом, починаю інакше дивитися на те, чому я опинилася з тими двома сумками за 1,5 км від дому сама:
"Після завершення робочого часу вирішила зайти в продуктовий за батоном. Так, як чоловіка всеодно немає вдома, бо поїхав після роботи ще по справах, вирішила вбити трохи часу, пройшовшись по всіх рядах -)) Набрала всього стільки, що ледве рука від ваги кошика не відвалювалася!-)) Але мова тут зовсім не про те, що я не вмію зупинитися вчасно під час "прогулювань" супермаркетом -)) Кожна покупка була добре мною обдумана і впринципі нічого лишнього я не взяла. Але от коли вийшла з магазину з "грузом", почала скреготати зубами і в умі на чоловіка "бочку гнати", що його ніколи немає поруч, коли я потребую його допомоги! -)) Але ж хто мене просив стільки накуповувати всього, зранку з коханим навіть мови про те не було, що я сьогодні потребуватиму його фізичної допомоги! Та й коли мені потрібно "глобально" закупитися, то він мене машиною за продуктами возить..."
Тепер розумію, що жінки - вони такі істоти, які часто самі собі створюють такого роду проблеми, як були у мене сьогодні. Тільки от всі, напевно з різних причин: хтось із жалості до другої половинки ("Та що ти будеш на зупинку раніше біля магазину виходити, як мені всеодно по дорозі!), хтось, думаючи, що тягати продуктові сумки - це їхній обов"язок, призначення господині дому, а хтось - просто з відчаю, думаючи, що їхні мужчини на таке не придатні тощо. Хоча, ще раз повторюся: найчастіше наші українські жінки просто мовчать про те, що їм потрібна чиясь стороння допомога, "тягнучи" на своїй спині усе, що тільки можливо... Відповідно, поки доходить до споживання їжі з продуктів, "роздобутих" жінкою, вона вже змучена, сердита. Про яке тут сімейне особисте життя може йтися?-)) Спитайте чоловіків, кому потрібна така мама, дружина?
Не мовчіть, жіночки, і ви побачите, що від зменшення маси вантажу за спиною дихати вам стане набагато легше і вільніше, а ваші близькі відчують, що вони вам потрібні!!!... =) Будьте краще Кицьками, Сонечками, Рибками, але аж ніяк не МУРАХАМИ!
Згодом, починаю інакше дивитися на те, чому я опинилася з тими двома сумками за 1,5 км від дому сама:
"Після завершення робочого часу вирішила зайти в продуктовий за батоном. Так, як чоловіка всеодно немає вдома, бо поїхав після роботи ще по справах, вирішила вбити трохи часу, пройшовшись по всіх рядах -)) Набрала всього стільки, що ледве рука від ваги кошика не відвалювалася!-)) Але мова тут зовсім не про те, що я не вмію зупинитися вчасно під час "прогулювань" супермаркетом -)) Кожна покупка була добре мною обдумана і впринципі нічого лишнього я не взяла. Але от коли вийшла з магазину з "грузом", почала скреготати зубами і в умі на чоловіка "бочку гнати", що його ніколи немає поруч, коли я потребую його допомоги! -)) Але ж хто мене просив стільки накуповувати всього, зранку з коханим навіть мови про те не було, що я сьогодні потребуватиму його фізичної допомоги! Та й коли мені потрібно "глобально" закупитися, то він мене машиною за продуктами возить..."
Тепер розумію, що жінки - вони такі істоти, які часто самі собі створюють такого роду проблеми, як були у мене сьогодні. Тільки от всі, напевно з різних причин: хтось із жалості до другої половинки ("Та що ти будеш на зупинку раніше біля магазину виходити, як мені всеодно по дорозі!), хтось, думаючи, що тягати продуктові сумки - це їхній обов"язок, призначення господині дому, а хтось - просто з відчаю, думаючи, що їхні мужчини на таке не придатні тощо. Хоча, ще раз повторюся: найчастіше наші українські жінки просто мовчать про те, що їм потрібна чиясь стороння допомога, "тягнучи" на своїй спині усе, що тільки можливо... Відповідно, поки доходить до споживання їжі з продуктів, "роздобутих" жінкою, вона вже змучена, сердита. Про яке тут сімейне особисте життя може йтися?-)) Спитайте чоловіків, кому потрібна така мама, дружина?
Не мовчіть, жіночки, і ви побачите, що від зменшення маси вантажу за спиною дихати вам стане набагато легше і вільніше, а ваші близькі відчують, що вони вам потрібні!!!... =) Будьте краще Кицьками, Сонечками, Рибками, але аж ніяк не МУРАХАМИ!