Турецька прикордонна засада
Ага! Я вже якось думав, що давненько в нас ніяких напрягів не було. Все останнім часом якось дуже гладко складалося. Врешті мало щось піти не так, й насправді нам дуже навіть пощастило, що коли оце щось пішло не так, з нами поруч були добрі друзі. Але про все по порядку.
Прибули ми вчора зранку в турецький порт Ташуджу, той самий з якого й відпливали на Кіпр. Сяє чудове тепле сонечко, настрій прекрасний, оптимістичний, ніякої засади не очікуємо. Ось лише пройти паспортний контроль, далі 7 днів, щоб добратись в північно-східний кутик Туреччини, й гайда в Грузію! З 90 днів візи 83 ми вже використали, тож 7 в нас ще залізно є в запасі.
Підходимо до віконечка, вітаюся з клерком в формі, посміхаючись, простягую паспорти. Він розгортає мій паспорт й прискіпливо проглядає кожну сторінку. Нарешті знаходить вже вклеєну візу з двома штампами про в’їзд і виїзд. Витягає телефон з календариком й починає довго рахувати. Врешті каже щось турецькою типу:
- Бла-бла-бла транзіт віза, - малюючи при цьому на клапті паперу “90 - 87 = 3″.
- Е-е-е! Дядьку, ти нормально порахуй! Ноу транзіт віза! - беру в нього ручку й на тому ж клапті пишу “90 - 83 = 7″.
Сам при цьому думаю: “Або просто погано порахував, або намахати хоче, з турками треба обережними бути, всяких хитродупих елементів тут достатньо…”
Клерк ображено дивиться на мене, перераховує, киває, мовляв і справді 83. Але штампи ставити не поспішає. Довго думає, щось читає в себе на моніторі, дзвонить комусь, через хвилин 15 знов щось починає белькотати:
- Бла-бла-бла! Кибрис енд Туркіє айне! Ю нід транзіт віза.
“От курва! Хоче з нас 40 євро за нову візу стягнути! “, - думаю: “Чорта з два! Не на того напав!”
Кажу:
-Кибрис енд Туркіє НО айне! Ти турецьку конституцію покажи чи хоч один закон, де Кибрис енд Туркіє айне. І взагалі три тижні тому на цій же митниці ваш офіцер клявся, що в нас буде 7 днів на проїзд по поверненню з Кіпра!
Він ходить з кимось радитись, ми з ним далі сперечаємось, збігається купа людей… Звісно ж знання англійської в турецьких митників на рівні трьох слів: “passport”, “visa” і “transit”. Мабуть, забагато слів знати - шкідливо для голови в кашкеті…
Підходять двоє наших друзів, з якими ми мали зустрітись по приїзді. Оскільки ми не з’явились, вони прийшли в порт й відразу вклинились в дискусію на нашій звісно ж стороні.
Поволі прояснюється, що недавно вийшла якась інструкція, де вказано, що для громадян України, Росії, Киргизтану й інших “станів” перебування на Північному Кіпрі враховується, як перебування на турецькій території, тобто з 90 днів терміну турецької візи ми використали десь 108, тому нам потрібно взяти транзитну візу на 5 днів.
- А чому 3 тижні тому ваш офіцер мені протилежну інфу злив?
- Місандерстендінг, непорозуміння трапилось, - кажуть.
“Ну вас в баню з вашим непорозумінням, але що вже робити, доведеться брати транзитну візу. Багато вона не повинна коштувати, мабуть, по 20 єврів з носа”.
Клерк знову починає комусь дзвонити й врешті оголошує, що транзитна віза на 5 днів коштує 269 турецьких лір, що приблизно дорівнює 120 євро з носа. Тут мене переклинює: вони що справді хочуть здерти з нас 2 з половиною тисячі гривень за дозвіл 5 днів сумнівного задоволення проїзду морозною, все ще зимовою Туреччиною???
- Та ви охреніли (щоб не сказати гірше)!!!
Тут наша дискусія розгоряється з новою силою, притягуючи все нових і нових учасників.
Загалом балаган тривав більш ніж три години. Врешті ми вирішили, що доцільніше нам буде повернутись назад на Кіпр, а звідти вилетіти літаком прямісінько в Тбілісі лише з одною пересадкою в Стамбулі. Так повинно вийти і дешевше, й швидше.
А тим часом, нам, як ветеранам боротьби з турецькою воєнщиною, виділили окрему каюту на такому вже рідному паромі, ще й годують смачно. Відплиття назад на Кіпр заплановане на завтрашню ніч.
В наступній публікації намічається опис нашого нехитрого паромного побуту. Тож до зв’язку в ефірі, і хай турецькі митники обминають вас десятою дорогою
Це і більше на http://www.in-love-travel.com/
Прибули ми вчора зранку в турецький порт Ташуджу, той самий з якого й відпливали на Кіпр. Сяє чудове тепле сонечко, настрій прекрасний, оптимістичний, ніякої засади не очікуємо. Ось лише пройти паспортний контроль, далі 7 днів, щоб добратись в північно-східний кутик Туреччини, й гайда в Грузію! З 90 днів візи 83 ми вже використали, тож 7 в нас ще залізно є в запасі.
Підходимо до віконечка, вітаюся з клерком в формі, посміхаючись, простягую паспорти. Він розгортає мій паспорт й прискіпливо проглядає кожну сторінку. Нарешті знаходить вже вклеєну візу з двома штампами про в’їзд і виїзд. Витягає телефон з календариком й починає довго рахувати. Врешті каже щось турецькою типу:
- Бла-бла-бла транзіт віза, - малюючи при цьому на клапті паперу “90 - 87 = 3″.
- Е-е-е! Дядьку, ти нормально порахуй! Ноу транзіт віза! - беру в нього ручку й на тому ж клапті пишу “90 - 83 = 7″.
Сам при цьому думаю: “Або просто погано порахував, або намахати хоче, з турками треба обережними бути, всяких хитродупих елементів тут достатньо…”
Клерк ображено дивиться на мене, перераховує, киває, мовляв і справді 83. Але штампи ставити не поспішає. Довго думає, щось читає в себе на моніторі, дзвонить комусь, через хвилин 15 знов щось починає белькотати:
- Бла-бла-бла! Кибрис енд Туркіє айне! Ю нід транзіт віза.
“От курва! Хоче з нас 40 євро за нову візу стягнути! “, - думаю: “Чорта з два! Не на того напав!”
Кажу:
-Кибрис енд Туркіє НО айне! Ти турецьку конституцію покажи чи хоч один закон, де Кибрис енд Туркіє айне. І взагалі три тижні тому на цій же митниці ваш офіцер клявся, що в нас буде 7 днів на проїзд по поверненню з Кіпра!
Він ходить з кимось радитись, ми з ним далі сперечаємось, збігається купа людей… Звісно ж знання англійської в турецьких митників на рівні трьох слів: “passport”, “visa” і “transit”. Мабуть, забагато слів знати - шкідливо для голови в кашкеті…
Підходять двоє наших друзів, з якими ми мали зустрітись по приїзді. Оскільки ми не з’явились, вони прийшли в порт й відразу вклинились в дискусію на нашій звісно ж стороні.
Поволі прояснюється, що недавно вийшла якась інструкція, де вказано, що для громадян України, Росії, Киргизтану й інших “станів” перебування на Північному Кіпрі враховується, як перебування на турецькій території, тобто з 90 днів терміну турецької візи ми використали десь 108, тому нам потрібно взяти транзитну візу на 5 днів.
- А чому 3 тижні тому ваш офіцер мені протилежну інфу злив?
- Місандерстендінг, непорозуміння трапилось, - кажуть.
“Ну вас в баню з вашим непорозумінням, але що вже робити, доведеться брати транзитну візу. Багато вона не повинна коштувати, мабуть, по 20 єврів з носа”.
Клерк знову починає комусь дзвонити й врешті оголошує, що транзитна віза на 5 днів коштує 269 турецьких лір, що приблизно дорівнює 120 євро з носа. Тут мене переклинює: вони що справді хочуть здерти з нас 2 з половиною тисячі гривень за дозвіл 5 днів сумнівного задоволення проїзду морозною, все ще зимовою Туреччиною???
- Та ви охреніли (щоб не сказати гірше)!!!
Тут наша дискусія розгоряється з новою силою, притягуючи все нових і нових учасників.
Загалом балаган тривав більш ніж три години. Врешті ми вирішили, що доцільніше нам буде повернутись назад на Кіпр, а звідти вилетіти літаком прямісінько в Тбілісі лише з одною пересадкою в Стамбулі. Так повинно вийти і дешевше, й швидше.
А тим часом, нам, як ветеранам боротьби з турецькою воєнщиною, виділили окрему каюту на такому вже рідному паромі, ще й годують смачно. Відплиття назад на Кіпр заплановане на завтрашню ніч.
В наступній публікації намічається опис нашого нехитрого паромного побуту. Тож до зв’язку в ефірі, і хай турецькі митники обминають вас десятою дорогою
Це і більше на http://www.in-love-travel.com/