ще один кордон
Узбіччя дороги на окраїні містечка Перник в Західній Болгарії. Я стою з витягнутою перпендикулярно до дороги рукою й піднятим догори великим пальцем. Зіна відпочиває поряд. Автівки проїжджають повз на великій швидкості, і лише деякі водії жестами показують, мовляв не по дорозі нам.
Тут позаду різко гальмує біле авто і починає задкувати до нас. Номери македонські, починаються на SK (Скоп’є) - по ходу пофартило! За рулем здоровенний коротко стрижений чоловік років 40 з татуйованими руками і посмішкою добряка:
- I’m going to Skopje!
Я йому:
- We too. Can we go with you?
-Sure! Come in!
- But no money.
- Okay. No money.
(продовження…)