К
Цього разу мав бути схід сонця (роверовий) на г.Петрос 2020м.
Чому роверовий, тому що добирались із с.Лазещина на байках. На деяких ділянках спішувались, хоча можливо при денному світлі можна було б проїхати. Лісовий серпантин проїхався досить легко, ефектно і гарно виглядало світло ліхтариків, так як група з 5ти чоловік розтягнулась. Погода не надто радувала, здіймався вітер, крізь хмари пробивалось світло блискавок(добре, що беззвучне), часом накрапало. Близько другої, ми уже влаштувались під навісом, що біля крайньої колиби. Чай, всякі смачнощі, марні сподівання на погоду. Очікування...
Періодично підкладались дрова, хтось спав, хтось навіть похрапував в унісон із пронизливим вітром, інколи було чути дримбу. Петрик був явно не задоволений нічним візитом відчайдухів.
Блище до ранку, чач від часу хмари розходились і шалено світив місяць. Приближався час сходу, та небо навіть не багряніло.
