Поточне: для досвіду в проведенні виставок.
Вчора музей запросив мене телефоном на відкриття виставки якогось там хлопчика-графіка. Якого я після відвідання музея не хочу навіть називати вголос.
Напилась підтримуючих травок, як могла, загримувала обличчя (але ніс мене все одно видавав), приїхала на відкриття на таксі.
Це було най... най... ну коротше, саме дивне відкриття виставки, яке я могла би собі уявити.
Власне, художника не було. Були 5 гостей (разом зі мною і директором музея) і ДЕВ"ЯТЬ картин хлопчика (26 років хлопчику).
=================================================
Я подумала, що то є якась фантасмагорія. Можливо, у мене раптово піднялась температура і мені це все привидилось.
=================================================
Але тепер я ТОЧНО знаю, для чого я хочу робити свої виставки у моєму рідному місті.
Тому що кожне моє відкриття виставки - це ПОДІЯ. Це якась, бодай якась, трясця, культурна подія в моєму забутому богом і людьми Фастові. Приходять прості містяни, яким насправді дуже потрібна не лише ковбаса, а в перевах між бутербродами і пивом їм треба зібратись. Зкупкуватись. Обмінятись думками з приводу і без. Поговорити про будь-що інше і вище, аніж проблеми з харчами чи грошима.
Може, я якийсь придурок, але я щиро вірю, що люди стають кращими і світлішими, від того, що відвідують такі людні (наповнені людьми і певним пафосом) відкриття виставок.
Зрозуміло, що я не бачу себе генієм від графіки. Але, цілком можливо, це і є моє випарвдання існування: робити світ на одну стотищмільйонну частиночку кращим. Навіть через шумні красиві відкриття виставок.
До речі. Моя виставка відкриється в кінці березня. Я знайшла друкарню для флаєрів, каталогу і візиток. Приходьте, гості дорогі, і не дай вам бог на відкритті моєї виставки почати говорити про майдан. )))))
Напилась підтримуючих травок, як могла, загримувала обличчя (але ніс мене все одно видавав), приїхала на відкриття на таксі.
Це було най... най... ну коротше, саме дивне відкриття виставки, яке я могла би собі уявити.
Власне, художника не було. Були 5 гостей (разом зі мною і директором музея) і ДЕВ"ЯТЬ картин хлопчика (26 років хлопчику).
=================================================
Я подумала, що то є якась фантасмагорія. Можливо, у мене раптово піднялась температура і мені це все привидилось.
=================================================
Але тепер я ТОЧНО знаю, для чого я хочу робити свої виставки у моєму рідному місті.
Тому що кожне моє відкриття виставки - це ПОДІЯ. Це якась, бодай якась, трясця, культурна подія в моєму забутому богом і людьми Фастові. Приходять прості містяни, яким насправді дуже потрібна не лише ковбаса, а в перевах між бутербродами і пивом їм треба зібратись. Зкупкуватись. Обмінятись думками з приводу і без. Поговорити про будь-що інше і вище, аніж проблеми з харчами чи грошима.
Може, я якийсь придурок, але я щиро вірю, що люди стають кращими і світлішими, від того, що відвідують такі людні (наповнені людьми і певним пафосом) відкриття виставок.
Зрозуміло, що я не бачу себе генієм від графіки. Але, цілком можливо, це і є моє випарвдання існування: робити світ на одну стотищмільйонну частиночку кращим. Навіть через шумні красиві відкриття виставок.
До речі. Моя виставка відкриється в кінці березня. Я знайшла друкарню для флаєрів, каталогу і візиток. Приходьте, гості дорогі, і не дай вам бог на відкритті моєї виставки почати говорити про майдан. )))))