Поради по використанню частин старовинних вишивок в сучасному шитті
(використовую фото замовниці, т.як собі я не сфотографувала, вже маю таку погану звичку)
Вирішила написати цей пост, тому що коли показувала сумку на форумівці, у кількох дівчат виникли питання, коли я побідкалась на складність обробки старовинних деталей і їх поєднанні з сучасними тканинами. Ітак.
Було дано два шматочки з вишивкою, завдання: пошити 2 нові сумки.
Як вияснилось уже при віддачі замовлення, то була колись стара бабусина торбинка. Вишивка на домотканому льоні. Шилось, не буду обманювати, дуже важко. По-перше, тому що старовиннйи домотканий льон при пошитті не комбінується по еластичності з будь-якими сучасними тканинами, словом, він "лізе" куди хоче. Я дужжже старалась зшити так, щоб було рівно "в квадратик", і все одно є місце, де це не вийшло (світла торбина - правий коричневий бігунець вишивки).
Моя порада всім, хто захоче самостійно шити щось з елементами старовинних вишивок: дублюйте ці вишивки, проклеюйте їх флізеліном чи дублірином, залежно від майбутнього використання виробу. Непродубльоване домоткане полотно розтягується поперек, як гумове. Дублірин може його утримати від розтягнення.
Складність була ще й в тому, що це ВИШИВКА, об"ємний крупний хрестик, і я не могла ущільнювати це полотно дулірином, бо дублірин вимагає високої температури праски і 12-20 секунд "припаювання" на одному місці нерухомо. Відповідно, за таких умов вишивка, хоч і знаходиться знизу, але "прибивається" і втрачає об"ємність, стає пласкою і часто отримує додатковий небажаний блиск.
Як я виходжу з цих ситуацій: використовую тонкий флізелін, що плавиться при не ультра високих температурах, нашарувала кілька шарів (поетапно припарюючи їх!). Таким чином досягаю потрібної міцності і уникаю еластичності домотканого полотна. Але прошу, будьте уважні при припаюванні флізеліну: витримуйте при роботі з кожним шаром потрібну температуру впливу. Ці відомості можна знайти в інтернеті, а найкраще на бірці рлону флізеліна, коли купуватимете його в магазині. У мене тонкий флізелін з температурою плавлення клею 9 секунд. Якщо перетримати - клей перегріється і розплавить неткану поверхню, до якої кріпиться. Якщо недотримати - то з часом такий флізелін відшарується від основної тканини і при згинах утворюватимуться такі ніби повітряні пухирці. Особливо після прання.
Як я заговорила про правильне припаювання клейового флізеліну, то повідомлю про всяк випадок (бо я відмітила, що не всі в курсі), що приклеювати потрібно флізелін праскою НЕРУХОМО. Тобто не совати праску туди-сюди по поверхні, а накласти флізелін, розправити його руками, зверху ПОСТАВИТИ праску з вивіреною на тестовому шматочку температурою, полічити потрібну кількість секунд і ПІДНЯТИ праску. Будь-які рухи праскою по флізеліну неминучо приведуть до деформації вашого об"єкта. Якщо у вас малий дсвід в шитті, цілком ймовірно, що ви тієї деформації і не помітите. Але вона ьуде :). Точно вам кажу. А відірвати припаяний флізелін і переробити деформовану деталь вкрай важко, а іноді і просто неможливо.
Якщо потрібно, я викладу навіть фото-клас на тему "як працювати з клейовими матеріалами на старовинних вишивках".
Сподіваюсь, цей текст був вам корисний, якщо так і є, то напишіть мені про це в коменти. Знатиму, що не даремно відтяла від свого сну пів годинки :)
Вирішила написати цей пост, тому що коли показувала сумку на форумівці, у кількох дівчат виникли питання, коли я побідкалась на складність обробки старовинних деталей і їх поєднанні з сучасними тканинами. Ітак.
Було дано два шматочки з вишивкою, завдання: пошити 2 нові сумки.
Як вияснилось уже при віддачі замовлення, то була колись стара бабусина торбинка. Вишивка на домотканому льоні. Шилось, не буду обманювати, дуже важко. По-перше, тому що старовиннйи домотканий льон при пошитті не комбінується по еластичності з будь-якими сучасними тканинами, словом, він "лізе" куди хоче. Я дужжже старалась зшити так, щоб було рівно "в квадратик", і все одно є місце, де це не вийшло (світла торбина - правий коричневий бігунець вишивки).
Моя порада всім, хто захоче самостійно шити щось з елементами старовинних вишивок: дублюйте ці вишивки, проклеюйте їх флізеліном чи дублірином, залежно від майбутнього використання виробу. Непродубльоване домоткане полотно розтягується поперек, як гумове. Дублірин може його утримати від розтягнення.
Складність була ще й в тому, що це ВИШИВКА, об"ємний крупний хрестик, і я не могла ущільнювати це полотно дулірином, бо дублірин вимагає високої температури праски і 12-20 секунд "припаювання" на одному місці нерухомо. Відповідно, за таких умов вишивка, хоч і знаходиться знизу, але "прибивається" і втрачає об"ємність, стає пласкою і часто отримує додатковий небажаний блиск.
Як я виходжу з цих ситуацій: використовую тонкий флізелін, що плавиться при не ультра високих температурах, нашарувала кілька шарів (поетапно припарюючи їх!). Таким чином досягаю потрібної міцності і уникаю еластичності домотканого полотна. Але прошу, будьте уважні при припаюванні флізеліну: витримуйте при роботі з кожним шаром потрібну температуру впливу. Ці відомості можна знайти в інтернеті, а найкраще на бірці рлону флізеліна, коли купуватимете його в магазині. У мене тонкий флізелін з температурою плавлення клею 9 секунд. Якщо перетримати - клей перегріється і розплавить неткану поверхню, до якої кріпиться. Якщо недотримати - то з часом такий флізелін відшарується від основної тканини і при згинах утворюватимуться такі ніби повітряні пухирці. Особливо після прання.
Як я заговорила про правильне припаювання клейового флізеліну, то повідомлю про всяк випадок (бо я відмітила, що не всі в курсі), що приклеювати потрібно флізелін праскою НЕРУХОМО. Тобто не совати праску туди-сюди по поверхні, а накласти флізелін, розправити його руками, зверху ПОСТАВИТИ праску з вивіреною на тестовому шматочку температурою, полічити потрібну кількість секунд і ПІДНЯТИ праску. Будь-які рухи праскою по флізеліну неминучо приведуть до деформації вашого об"єкта. Якщо у вас малий дсвід в шитті, цілком ймовірно, що ви тієї деформації і не помітите. Але вона ьуде :). Точно вам кажу. А відірвати припаяний флізелін і переробити деформовану деталь вкрай важко, а іноді і просто неможливо.
Якщо потрібно, я викладу навіть фото-клас на тему "як працювати з клейовими матеріалами на старовинних вишивках".
Сподіваюсь, цей текст був вам корисний, якщо так і є, то напишіть мені про це в коменти. Знатиму, що не даремно відтяла від свого сну пів годинки :)