На пам"ять про неї мені дали ім"я. Так як мій дід сильно постраждав від кдб свого часу, всі розмови про походження, ясєн пєнь, переривались на корню. Відомо, що моя прабабуся Ліза (німкеня за походженням) вийшла заміж за азовського грека (я так думаю, що то греко-татари, бо еліни ніколи не селились бо-зна е, тим більше на Азові), за що отримала "анафему" від своєї сім"ї. Навіть її дівоче прізвище мені невідоме. Прабабуся не ходила до роботи, вона сиділа дома, займалась дітьми (мала їх п"ятеро), будинком і рукоділлям. Відомо, що рукоділлям вона не заробляла, на відміну від моєї бабусі, яка саме з цього досить довго жила. Особливо у повоєнний час.
Внизу викладені фото речей побутового вжитку, які вдалось зберегти. Це було доволі складно, тому що до них ніжто не ставився як до предметів мистецтва чи до об"єктів шанування. Так, на серветках з шовковою гладдю видні жовті плями - сліди від жиру, бо серветками витирали руки за столом... %-( Прати їх наново ЗАРАЗ мені просто страшно, боюсь, що сучасна хімія зіграє поганий жарт з цими речами.
1. Плетний гачком "подзор" (рос.), підшивався вручну о простині. Відігравав виключно декоративну роль: був видний з-під простирадла (звідси і назва "подзор" - визирає з-під простирадла.) В"язаний гачком, ниткою № 80 (нумерація радянських часів. дууже тонка нитка, неміцна, нажаль) Для порівняння розмірів я приклала ручку-перо.
2. Серветка (лишилось 2 з набору із 6 штук)
Ситець, що нагадує радше сучасний батист за ніжністю. Вишивка ручна, стіблова гладь, нитки шовк, не вицвіли до цього часу. Виворіт ідентичний лицьовій стороні. Вузлів нема жодного.
3. Рушник "Спокойной ночи".
Моя прабабуся Єлізавета вишивала цей рушник своєму батьку (моєму пра-пра?діду?) в рік її 18-ти річчя (ОМГ, як давно). Орієнтовно 20-30-ті роки 20 ст.
Полотно - ручне ткання на станку, ширина полотна 40 см, довжина рушника разом з філейною вставкою = 2,20 м. Вишивка стіблова гладь, шовк, для порівняння - останнє фото з обох сторін, лице і виворіт. Я на колінах!
4. Одна з набору столових *щоденних* серветок.
Ручне ткання в клітинку (напевно, поєднання більш тонких і товстіших ниток в ткацтві склало такий дивовижний клітинчастий результат). Вишивка шовком, хрестиком (це єдине вишивання хрестом, о збереглось від прабабусі). Якщо звернете увагу на край виробу, побачите, що то за ткання таке, ручне.
5. Рушники для витирання рук.
Ініціали вишиті шовком (Д. Е. - Джаламанова Єлізавета, власне, ім"я прабабці в заміжжі).
Полотно також зіткане нею власноруч, вишивка - синій шовк, стіблова гладь, неймовірно акуратна робота. Полотно зіткане смугасто: поєднання вибіленої бавовни і невибіленої створює смужки біло-жовті. Переплетення нагадує крепове (поверхня не гладка, а якимись ромбиками тощо)
Зверніть увагу, що краї рушника по вузькій стороні підкадені вручну простою МЕРЕЖКОЮ. Капець, у мене би очі випали просто на той рушник.... У мене зберігається 2 таких однакових рушника (різняться смужки лише), бабуся казала, що у них таких було багато, їх не рахували. Просто руки витирали, рушнички висіли біля рукомийника. Ізвєргі.
6. Рушнички для витирання рук, смугасті.
40 х 70 см.
Зіткані прабабусею на станочку. Смужки створені пожднанням білої бавовни, жовтих і чорних ниток.
Ці рушнички викидались ще за моєї дитячої пам"яті. "Ну просто виносились" (с)
На останній світлині видно дивну фактуру тканини. Мені вона схожа на крепове переплетення. Напевно я помиляюсь, треба запитати у професіоналів ;)
Я маю коріння, яким пишаюсь.