БУШИНСЬКИЙ ПРОВІВ НАМ ТЕСТ НА IQ:)))
Ага, музику Кості Бушинського стравили не всі, і дехто навіть наважився сказати про це вголос. Комусь забракло кальяну або правильної цигарки, щоб потрапити у потрібний вимір. Як на мене, ТАКУ музику якраз не вухами треба слухати, а відкрити правильну чакру і вимкнути мізки. Вони заважають. Вслухаєшся, намагаючись упіймати за хвоста бодай натяк на мелодію і крадькома косишся на оточуючих: це всі не доганяють, чи тіко я?????
І тільки коли попустило (з правильною цигаркою або пивом можливо, то трапилося б швидше) - лише тоді "впіймала хвилю" і трошечки піднялась над стільцем своїм астральним тілом. І на якийсь час зникло відчуття реальності того, що відбувається. Якби мене в той момент запитали, як мене звати, зразу б і не сказала...
Більше фотів і подробиць тут: http://www.kam-pod.net/smf/index.php?topic=9126.msg155508#msg155508
Моє інтерву з Бушинським:
- Як тобі сьогоднішній концерт, ця атмосфера?
- Я дуже люблю камерні площадки, тому що там люди ближче, можна спілкуватись навіть без мікрофона.
- У тебе сьогодні були речі більш трансові, медитативні, заглиблені в себе. А згалом напрямок твоєї музики такий, чи буває різний?
- Ні, я граю дуже різну музику - від фьюжн-джазу, фанк різні напрямки і з різними гуртами.
- Можеш назвати свої останні проекти?
- З останніх - це «Топ-оркестра», «Ле гранд оркестр» Олега Скрипки, «Пропала грамота», «Йошкін кот».
- Ти там як виконавець?
- Як музикант і співавтор.
- Чи можеш трохи розповісти про філософію тієї музики, яку ти створюєш? Чим ти надихаєшся?
- Звісно, є за тим філософська підопльока, але не знаю, чи варто про то взагалі казати. Я взагалі захоплююсь філософією. Була колись стародавня філософська школа Платона, там вивчали таку дивовижну річ, як акусматичну музику - це музика відчуття, музика. Яка з»являється з тиші і з тишею йде, як життя. Тобто, це тоненький спалах життя, який у вже у дзенській філософії вж з»явилось поняття «саторі», у буддистській філософії - «нірвана», але багато філософських шкіл досліджують цей момент, коли до тебе з»являється щось таке тепле, світле й гармонійне, і ти це просто відчуваєш в цей момент, єдине, що ти не можен розірватись і покинути своє фізичне тіло, бо ще не прийшов час. На це й направлене сприйняття музики і принципи її використання. Бо я використовую музику, щоб мандрувати своїми думками.
Коли звучить музика, я в цей момент такий же слухач, як і ви, тільки частина мене ще й створює цей містичний світ, і я також поринаю в нього, заглиблююсь, і через це навіть важко читати вірші. По-перше, вони не дуже легкі для прочитання - Бродський взагалі непростий поет, і його вплив на мене надзвичайно потужний, тому що його вірші торкають мене дуже глибоко, я їх спокійно читати не можу. Тільки музика і заданий ритм допомагають читати їх більш спокійно, без катарсису й послідовно.
Музика як принцип передачі інформації - вона унікальна, універсальна, не потребує мов і перекладів. Якщо серце сповнене музикою і вона виривається назовні, то в неї немає жодних кордонів, вона не потребує перекладів і пояснень. Це такий універсальний трансфер, до я кого я долучив вірші, які для мене теж важливий трансфер, який додає ще більш глибокого сакрального змісту. Для мене важливо, наскільки складно і цікаво задумав Господь народження свого Сина. Ціле Його життя не було простим, а Його нароження - одна із найбільш важливий подій для мене. І коли мені до рук потрапив оцей матеріал, я просто був під враженням, наскільки просто і цікаво поет передав ті події. Поезія рухає багато важливих речей у житті людини, ми просто про це не замислюємось. Коли вона щезне - зникне по суті сенс розвитку людства…… Завдяки Бродському я став більше виступати сольно, тому що іншій люині пояснити, що я відчуваю і хочу виразити, - дуже складно, тому доводиться працювати лише сольно.
- Тема «Різдвяної містерії» все-таки задана Бродським чи Вашими релігійними переконаннями?
- Я насправді віруюча людина і тема Різдва мені близька. Бродський теж був глибоко віруючою людиною, і він - мій вчитель. Поезія для мене - авангард мистецтва, тому я до думки Бродського прислухаюсь особливо, тому що багато його віршів стали знаковими для багатьох людей, і не лише тому, о він дисидент, а тому, що він - найвидатніший поет сучасності.
- А чи хтось із українських поетів надихає тебе бодай вполовину так, як Бродський?
- Я зовсім нещодавно завершив рок-феєрію за «Лісовою піснею» Лесі УКРАЇНКИ і повезу її в Венецію на «Бієннале», де я вже не один рік представляю культуру нашої країни. Від України їдуть також Олександра МАСЬ, «Пінчук арт-центр», художник Микола ЖУРАВЕЛЬ, фото-художник Віталій ОЧЕРЕТЯНИЙ.
Перед цим я півроку працював у Шанхаї на «Експо» в українському павільйоні. Там представляв українську музику в моїх невеликих обробках разом із гуртом «Йошкін кіт».
- «Лісова пісня» буже теж інструментальна?
- Ні, будуть задіяні і музиканти, і співаки.
- Кажуть, ти граєш на багатьох інструментах, тому числі й екзотичних…
- В музичній школі я навчався грі на фортепіано, гітарі та ударних. А вже самостійно я опанував скрипку, різні духові, різні види барабанів. Коли ти вже навчився грати, то опановувати щось нове стає все цікавіше. Також я граю на гуджені - це китайська цитра, найбільший струнний інструмент Китю. Мені цей інструмент дуже сподобався, і я з задоволенням на ньому граю. Також у мене зараз є студія японських барабанів «Тайко драммерс», яку я веду уже 4 роки, теж виступаємо.
- А чому, скажи будь ласка, в Україні є досить таких музикантів високого рівня, а народ про них і не знає нічого?
- Музиканти мусять заробляти гроші, щоб вижити. В мене немає іншої професії - я музикант. Доводиться грати джаз у ресторані, і зі Скрипкою на його концертах - це мій заробіток. Якщо з головою поринути лише у творчість, то закінчиться тим, що сім»я просто загине з голоду. На Заході як робиться музика? З»являється цікавий продукт, його помічають і розкручують. А у нас звернуть увагу лише на розкручений продукт, а до того часу мусиш сам працювати, вкладати у це свої власні кошти або знайти собі продюсера, котрий ні грама не розуміє, що ти хочеш донести до слухача…
Але й не творити я теж не можу - воно рветься зсередини, не дає спати, і не заспокоїшся, поки не реалізуєш своєї ідеї. Десь так…
І тільки коли попустило (з правильною цигаркою або пивом можливо, то трапилося б швидше) - лише тоді "впіймала хвилю" і трошечки піднялась над стільцем своїм астральним тілом. І на якийсь час зникло відчуття реальності того, що відбувається. Якби мене в той момент запитали, як мене звати, зразу б і не сказала...
Більше фотів і подробиць тут: http://www.kam-pod.net/smf/index.php?topic=9126.msg155508#msg155508
Моє інтерву з Бушинським:
- Як тобі сьогоднішній концерт, ця атмосфера?
- Я дуже люблю камерні площадки, тому що там люди ближче, можна спілкуватись навіть без мікрофона.
- У тебе сьогодні були речі більш трансові, медитативні, заглиблені в себе. А згалом напрямок твоєї музики такий, чи буває різний?
- Ні, я граю дуже різну музику - від фьюжн-джазу, фанк різні напрямки і з різними гуртами.
- Можеш назвати свої останні проекти?
- З останніх - це «Топ-оркестра», «Ле гранд оркестр» Олега Скрипки, «Пропала грамота», «Йошкін кот».
- Ти там як виконавець?
- Як музикант і співавтор.
- Чи можеш трохи розповісти про філософію тієї музики, яку ти створюєш? Чим ти надихаєшся?
- Звісно, є за тим філософська підопльока, але не знаю, чи варто про то взагалі казати. Я взагалі захоплююсь філософією. Була колись стародавня філософська школа Платона, там вивчали таку дивовижну річ, як акусматичну музику - це музика відчуття, музика. Яка з»являється з тиші і з тишею йде, як життя. Тобто, це тоненький спалах життя, який у вже у дзенській філософії вж з»явилось поняття «саторі», у буддистській філософії - «нірвана», але багато філософських шкіл досліджують цей момент, коли до тебе з»являється щось таке тепле, світле й гармонійне, і ти це просто відчуваєш в цей момент, єдине, що ти не можен розірватись і покинути своє фізичне тіло, бо ще не прийшов час. На це й направлене сприйняття музики і принципи її використання. Бо я використовую музику, щоб мандрувати своїми думками.
Коли звучить музика, я в цей момент такий же слухач, як і ви, тільки частина мене ще й створює цей містичний світ, і я також поринаю в нього, заглиблююсь, і через це навіть важко читати вірші. По-перше, вони не дуже легкі для прочитання - Бродський взагалі непростий поет, і його вплив на мене надзвичайно потужний, тому що його вірші торкають мене дуже глибоко, я їх спокійно читати не можу. Тільки музика і заданий ритм допомагають читати їх більш спокійно, без катарсису й послідовно.
Музика як принцип передачі інформації - вона унікальна, універсальна, не потребує мов і перекладів. Якщо серце сповнене музикою і вона виривається назовні, то в неї немає жодних кордонів, вона не потребує перекладів і пояснень. Це такий універсальний трансфер, до я кого я долучив вірші, які для мене теж важливий трансфер, який додає ще більш глибокого сакрального змісту. Для мене важливо, наскільки складно і цікаво задумав Господь народження свого Сина. Ціле Його життя не було простим, а Його нароження - одна із найбільш важливий подій для мене. І коли мені до рук потрапив оцей матеріал, я просто був під враженням, наскільки просто і цікаво поет передав ті події. Поезія рухає багато важливих речей у житті людини, ми просто про це не замислюємось. Коли вона щезне - зникне по суті сенс розвитку людства…… Завдяки Бродському я став більше виступати сольно, тому що іншій люині пояснити, що я відчуваю і хочу виразити, - дуже складно, тому доводиться працювати лише сольно.
- Тема «Різдвяної містерії» все-таки задана Бродським чи Вашими релігійними переконаннями?
- Я насправді віруюча людина і тема Різдва мені близька. Бродський теж був глибоко віруючою людиною, і він - мій вчитель. Поезія для мене - авангард мистецтва, тому я до думки Бродського прислухаюсь особливо, тому що багато його віршів стали знаковими для багатьох людей, і не лише тому, о він дисидент, а тому, що він - найвидатніший поет сучасності.
- А чи хтось із українських поетів надихає тебе бодай вполовину так, як Бродський?
- Я зовсім нещодавно завершив рок-феєрію за «Лісовою піснею» Лесі УКРАЇНКИ і повезу її в Венецію на «Бієннале», де я вже не один рік представляю культуру нашої країни. Від України їдуть також Олександра МАСЬ, «Пінчук арт-центр», художник Микола ЖУРАВЕЛЬ, фото-художник Віталій ОЧЕРЕТЯНИЙ.
Перед цим я півроку працював у Шанхаї на «Експо» в українському павільйоні. Там представляв українську музику в моїх невеликих обробках разом із гуртом «Йошкін кіт».
- «Лісова пісня» буже теж інструментальна?
- Ні, будуть задіяні і музиканти, і співаки.
- Кажуть, ти граєш на багатьох інструментах, тому числі й екзотичних…
- В музичній школі я навчався грі на фортепіано, гітарі та ударних. А вже самостійно я опанував скрипку, різні духові, різні види барабанів. Коли ти вже навчився грати, то опановувати щось нове стає все цікавіше. Також я граю на гуджені - це китайська цитра, найбільший струнний інструмент Китю. Мені цей інструмент дуже сподобався, і я з задоволенням на ньому граю. Також у мене зараз є студія японських барабанів «Тайко драммерс», яку я веду уже 4 роки, теж виступаємо.
- А чому, скажи будь ласка, в Україні є досить таких музикантів високого рівня, а народ про них і не знає нічого?
- Музиканти мусять заробляти гроші, щоб вижити. В мене немає іншої професії - я музикант. Доводиться грати джаз у ресторані, і зі Скрипкою на його концертах - це мій заробіток. Якщо з головою поринути лише у творчість, то закінчиться тим, що сім»я просто загине з голоду. На Заході як робиться музика? З»являється цікавий продукт, його помічають і розкручують. А у нас звернуть увагу лише на розкручений продукт, а до того часу мусиш сам працювати, вкладати у це свої власні кошти або знайти собі продюсера, котрий ні грама не розуміє, що ти хочеш донести до слухача…
Але й не творити я теж не можу - воно рветься зсередини, не дає спати, і не заспокоїшся, поки не реалізуєш своєї ідеї. Десь так…