Золоті оплески Буковини 2011, підсумки
VII регіональний фестиваль комедії “Золоті оплески Буковини” завершився; час підбити деякі підсумки.
Нагадаємо як це було:
день перший, “Супниця, або порцелянові пристрасті”, Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка
день другий, “Якби я мав золоті гори…“, Білоруський державний молодіжний театр
день третій, “Небилиці про Івана…“, Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької (Львів)
день четвертий, “Шалене суботнє надвечір’я“, Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської
день п’ятий, “Боїнг, боїнг“, Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка
день шостий, “Natura moarta cu nepot obez“, Яський національний театр імені Васіле Александрі
день сьомий, “Ключ на бруківці або Пригоди весільної ночі“, Київський національний академічний театр оперети
день восьмий, “Отак загинув Гуска“, Коломийський академічний обласний український драматичний театр
день дев’ятий, “Патріот“, Театр-студія “Голос”
день дев’ятий, “VIVAT WOMEN!“, Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Івана Франка
день десятий, “Приборкання норовливої“, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (м.Київ).
Якщо коротко у розрізі театрів за номінаціями, то
львівський театр - найкраща вистава (“Небилиці про Івана”), краща чоловіча роль (Юрій Хвостенко);
київський імені Франка - кращий режисерський задум та втілення, краща сценографія;
яський театр - краща головна чоловіча роль (Волін Костін), кращий акторський ансамбль, краща жіноча роль другого плану (Іріна Редуца Кудряну);
тернопільський театр - краща головна жіноча роль (Марія Гонта);
білоруський театр - краща чоловіча роль другого плану (Ігор Злотников).
Найбільше нагород виборов Яський національний театр імені Васіле Александрі,
зовсім без нагород залишилися Чернівецький, Черкаський, Київський театр оперети, Коломийський, Івано-Франківський театри і театр-студія “Голос”.
У неділю, перед фінальною виставою фесту, відбулася прес-конференція, яка дала відповідь на деякі цікаві запитання;
зокрема, чому приїхали вистави на п’єси, які уже були минулими роками; або чому привезли подекуди не зовсім відповідні вистави - тому що “усе не так просто”: у когось актриса незадовго до фесту поїхала з театру, а без неї ту виставу неможливо привезти і привезли іншу; хтось (Івано-Франківськ) лиш повернувся із гастролів (США), також фізично могли привезти лиш цю виставу.
Крім того, у театрів свої розклади, свої вистави - і планувати участь у фестивалі потрібно так, щоб враховувати усе це.
Головне - елементарно бракує коштів: можна привезти кращі вистави і кращі театри, але це дуже дорого, “скільки тоді коштував би квиток?” - запитує пан Марчак, згадавши про театр із Болгарії, який запросив 5000 євро гонорару; те саме стосується гарних театрів з Москви, Санкт-Петербурга - їх можна запросити, але це дуже дорого, звідки кошти?
На самому початку прес-конференції Юрій Марчак традиційно подякував голові ОДА і ще ряду посадовців, за моральну, фінансову та іншу підтримку;
з іншого боку, підтримка ця, виходить, була далеко не такою, як хотілося би у розрізі фінансів: грошоваа основа фесту - продаж квитка…
Вадим Сікорський з цього ж приводу додав, що просто немає стільки грошей - щоб привозити кого хочеш і скільки хочеш; “це час компромісів, а хотілось би жити по-максимуму”.
Це хороша ніша фесту, продовжує пан Сікорський, і він, фестиваль, “набирає”, я відчуваю це; фестиваль росте, безумовно, і в якості росте.
“Вимагаєте якості? - думаєте, ми не хочемо якості? Ми теж усі хочемо якості!”
Щодо якості - якось не хочеться називати театри, вистави яких здалися не такими якісними, як би того хотілося, тим більше коли це суто суб’єктивно;
скажу, мабуть, інакше - хочеться назвати вистави, на які залюбки пішов би ще раз (у порядку участі у фестивалі):
“Супниця, або Парцелянові пристрасті” Тернопільського театру;
“Небилиці про Івана…” Львівського театру (бачив вдруге, з неменшим задоволенням, ніж уперше, і залюбки піду втретє);
“Natura moarta cu nepot obez” Яського театру.
Яський театр особливо сподобався цього року, дуже цікаво було би подивитися інші його вистави.
Розчарування фесту - звісно ж, Івано-Франківськ.
Приємний сюрприз - Тернопіль.
Здається, падає активність глядачів під час форумів на канапі, це сумно; глядачі активно діляться враженнями у черзі в гардеробі, на виході з театру - але на форуми або не приходять, або приходять, але активної участі в обговореннях не беруть.
До речі, дивує вибір журі - найактивнішим глядачем фестивалю явно був Сергій Ахременко, варто було йому вдруге дати цю номінацію.
Також десь не те, щоби ображає, але якось відмежовує, підкреслює, мовляв, “ви тут, але ви тут чужі” - коли голова журі Вадим Сікорський (досить часто) наголошує, що обговорення, “оця розмова”, потребує інтимнішої обстановки, фахової бесіди - а не широкого загалу.
Тобто головне, найцікавіше - залишається десь там, у колі обраних, нікому більше не доступне: або про виставу говориться досить обережно, або й взагалі нічого не говориться. Якби не враження Ірини Вишневської та Галини Канарської - канапа стала б місцем слухання глядачів; не діалогу - а саме слухання.
Мабуть, про формат канапи варто подумати докладніше до наступного фесту - щоб не втратити, було б надзвичайно шкода - без канапи й фест не фест.
Величезна подяка нашому Театрові за можливість працювати на усіх виставах фесту;
не менш величезні вибачення за звук затвора фотокамери під час вистав - який, безперечно, добряче заважав глядачам; запевняю, просто так, для розваги ніколи не узяв би з собою на виставу фотокамеру, не відволікав би інших глядачів і не відволікався б від споглядання прекрасного сам.
Таким був сьомий фестиваль Золоті оплески Буковини.
Шкода, що завершився - але сумувати ніколи: уже наступні вихідні готують для нас неабиякі театральні події!
***
Повна інформація про переможців у номінаціях (надала завліт Театру Наталка Федорович):
за кращий режисерський задум та втілення «Приборкання норовливої». Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
Режисер-постановник - Лауреат шевченківської премії, нар. арт. України Сергій Данченко;
за кращу сценографію вистави «Приборкання норовливої».
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка;
сценограф - засл. діяч мистецтв України Андрій Александрович-Дочевський;
за кращу чоловічу роль другого плану
Ігор Злотников за роль Півня у виставі «Якби я мав золоті гори…». Білоруський державний молодіжний театр.
за кращу жіночу роль другого плану
Іріна Редуца Кудряну за роль Лілі у виставі «Натюрморт з онуком-товстуном» Ясський національний театр імені Васіле Александрі;
за кращу головну жіночу роль засл. арт. України Марія Гонта, за роль Віолети Десінь “Супниця, або Парцелянові пристрасті” Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т.Г. Шевченка;
за кращу головну чоловічу роль
Юрій Хвостенко за роль Івана у виставі «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами». Національний академічний драматичний театр імені Марії Заньковецької
та
Волін Костін за роль Помпілія «Натюрморт з онуком-товстуном» Ясський національний театр імені Васіле Александрі;
за кращий акторський ансамбль «Натюрморт з онуком-товстуном» Ясський національний театр імені Васіле Александрі;
за кращу виставу «Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині з написами». Національний академічний драматичний театр імені Марії Заньковецької;
звання народного театрального критика отримують Методисти Вижницького районного будинку народної творчості і дозвілля;
найактивніший глядач фестивалю Андрій Бочаров.
Originally published at Буковина online. You can comment here or there.