Малоросійська Азія
Стродубський полк був найекотичнішим полком Гетьманщини. Мова більшості його місцевого населення білоруська, хоча сусіди через довге перебування під козацьких правом дражнили його "хохлами". Тут в моді були шаровари. Зрештою, козацькі свободи наклали свій відбиток і на представників іншого народу. Оскільки регіон був в безпосередньому сусідстві з російськими землями до нього масово втікали російські старообрядці. А.Іоанов (Журавльов) писав: "Русаки наші як дізнались малоросійську дорогу, то безперервно один за одним туди приходили і рідкий втікач залишався з власним ім'ям для того, щоб в разі розшуків неможливо було їх пізнати". "Останнє з цих міст (Новозибків - budiaczyszcze) було засноване на початку вісімнацятого століття
збіглими з Московської держави розкольниками, які образували також багато інших колоній, відомих під загальною назвою Стародуб'я, але які отримали од самих розкольників дивну назву "малоросійської Азії". (Елісе Реклюс, Земля і люди, 1883)". Чому саме Азія? Можливо, через білоруську екзотику. Можливо, через значну кількість емігрантів з сусідньої Росії. На відміну од місцевих жінок, які носили плахти, росіянки вдягали сарафани, звані тут азіатками.