Зраджена чи врятована Батьківщина
Одне з найбільш гострих питань на війні - поведінка меншин. Вони можуть як підтримати більшість, так і виступити проти неї на боці ворога. Кожен з боків намагається здобути прихильність людей за допомогою терору, обітниць, допомоги і тому подібного. Одним з складних питань берестейської історії лишається реакція жидівського населення на повстання Костюшко.
Автори польської вікіпедії повідомляють, що берестейський кагал сприяв поражці військ Сераковського в Берестейській битві. В грунтовній розвідці про життя Олександра Суворова Петрушевський згадав, як під Берестєм до штабу потрапив берестейський жид, який переконував, що його земляки чекають прибуття російських військ і готові їм служити, додатково він розповів про зручні переправи, броди на Мухавці і Бузі, а також повідомив про перегрупування військ Сераковського на другому боці Бугу, запропонував супроводити війська. Цю інформацію підхопили польські історики Тадеуш Корзонь, Антоній Марильський, Станислав Хербст, Зигмунт Коштила, Бартоломей Шиндлер, Станислав Висоцький і інші.
Спогади свідків події помітно різняться. Згідно з інформацією Харкевича, тришинським селянам запам'яталося, як ніччю на вигін під Тришином прибули делегати берестейського кагалу. Після наради вони вирішили просити полководця пошкодувати місто. Обидва делегати впали на коліна, один з них тримав на голові якусь паперу, а другий тарілку з золотом. Суворов довго розмовляв з ними, після чого одпустив у доброму настрої. З одного боку кн.Микола Репнін стверджував, що "усі литовські жиди не співчувають бунту в Польщі". З другого боку в рапорті генера-поручника Павло Потьомкіна згадує складні переходи вбрід Муховця і Бугу, не згадує про те, що хтось допоміг їх знайти.
Інший очевидець, Филип Лихоцький, згадує, що брід через Мухавець видав за 50 дукатів певний шляхтич!
Як би не були заплутані історії про пошук броду через ріки, велика імовірність, що знайти їх допоміг представник берестейського кагалу. Які ж могли бути причини такого вчинку? По-перше, особиста вигода, яка не зважає на інтереси громади. По-друге, побоювання того, що зіткнувшись з опором суворовські війська знищать цивільне населення міста, як вже бувало перед тим, хоча б під час битви під Крупчичами. По-третє, конфлікт з місцевою владою. Справа в тому, що берестейська Комісія порядку вимагала од кагалу виплатити поголовний податок, який вони перед тим вже заплатили роcійським військам полковника Олександра Чесменського. Факт виплати зафіксували документально. Четверте - проросійські симпатії. П'яте не можна виключати випадкового потрапляння у полон.
Серед іншого, берестейський жид Степан Купцевич зізнався козакам Суворова, якими був перехоплений, що в війську Костюшко в Варшаві знаходиться жидівський конний полк з жидівським командиром. Він побував 23 вересня 1794 року в Варшаві, куди одвозив монастирське срібло. Повстання Костюшко дотримувалося ідеалів французької революції, яка вже за кілька років тому ліквідувала національну дискримінацію. Вдячні представники меншин охвоче бралися зі зброєю в руках захищати здобутки революції. Саме тому 17 вересня 1794 року в Річі Посполитій був створений вітхозавітний легкокінний полк, який очолив Берко Йосельович. Майбутній полковник ще в квітні видав на ідиш відозву до земляків з закликом підтримати повстання Костюшко. 1 жовтня він знову звернувся до земляків з маніфестом "Пробудіться львами і леопардами". 4 листопада з ними зіткнувся в варшавському передмісті Прага дивізія суворовського генерала Фридриха Вільгельма Буксгевдена, яка була в самому епіцентрі битви під Берестєм. Варшавське передміста вперто боронилося і дуже потерпіло. Полковник Йосельович потрапив у полон, а після звільнення він продовжив кар'єру в польському війську.
У берестейців було чимало причин виступити як на боці Суворова, так і на боці Костюшко. І не варто давати поспішних оцінок, бо патріот може виявитись на справді зрадником, або навпаки ... .