Прима з поліського маєтку
Балет в Речі Посполитій довго був явищем привозним, на сценах виступали на запрошення різних можновладців приїжджі танцівники. Суттєво змінилась ситуація в кінці ХVIII століття, коли під впливом Освітянства король Станислав Август Понятовський виступив меценатом багатьох видів мистецтва. В той час в Варшаві з'явились сцени Національного театру (1779), найбільша літня сцена - амфітеатр в Королівських лазенках (1791). Для популяризації театру король передав режисеру Богуславському свою приватну балетну трупу. "Всі танцори, як чоловіки так і жінки, були місцевого походження, литвини" - писав про трупу мешканець Інфлянт Фридерик Шульц. Діяльністю цієї трупи були закладені підвалини подальшого бесперервного існування польського театру і балету. Їй довелося зламати стереотип, згідно з яким місцеві актори і танцівники можуть грати тільки в творах низького жанру.
Утримання балету дорого коштувало королю. Тим не менше він не зменшував, а збільшував його підтримку. Про популярність і майстерність учасників трупи промовляють заробітки її окремих учасників. В списках найбільших виплат і отриманих подарунків часто фігурують ті самі прізвища. Так в 1789 році Малинська отримала нашийник за 39 дукатів, Пікарська-Сітанська за 23, Даревська нашийник і медальйон за 22 дукати. В 1792 році трійка зірок Риминський, Малинська і Сітанська отримали по 97 дукатів. В серпні 1792 року економічна комісія встановила квоту виплат при передачі театру до Гвардсоні (Богуславського).
Найбільше, по 24 дукати, отримували з чоловіків Риминський, а жінок Малинська і Сітанська. З прощальних подарунків, які передав своїй колишній трупі король, Малинська отримала сапфірові завушниці за 78 дукатів, Ситанська такі ж за 68 дукатів. В цьому невеликому перегляді виразно видніється прізвище танцівниці яка займала чільне місце варшавської балетної сцени.
Мар'яну Малинську справедливо вважають першою місцевою, польською прима-балериною. Саме вона найбільше вражала глядачів. Зрештою, сторонні оцінки знавців європейської сцени були неоднозначні. Згаданий попередньо Фридерик Шульц помітив, що варшавські балерини "мали рису, яка в паризьких танцівниць рідка: молодість, зріст, гарну шкіру, найпершій балерині закинути тільки можна, що форми мала надто розвинуті і надто ними красувалася. Отже Мар'яна була втіленням краси з народної пісні, дівчина і гарна, і пишна. Еліза фон дер Реке згадувала своє враження від її танцю на прем'єрі "Капітана Сандлера" в 1790 році: "Танець прима балерини також визначається зручністю, грацією і великою виразністю, але сама вона товстувата". Народилася балетна діва в 1767 році. А вже в серпні 1778 року вперше виступила солісткою на прем’єрі балету «Сільський балет». Пізніше Малинський судилося виступити в близько ста балетах постановниками яких були ведучі балетмейстери варшавської сцени.
Бурхливе столичне життя балетної трупи припинилось після розділу Річі Посполитої. Трійка зірок, Малинська, Сітанська, Риминський в 1795 році переїхали разом Войчехом Богуславським у театр до Львова. По дорозі до Львова трупа мала заїхати до Гродна, де вони останній раз виступили перед Станиславом Августом Понятовським. У вересні 1797 року разом з іншими підписала лист до комісії, яка займалася боргами Станислава Августа Понятовського. Після смерті в 1798 році Риминського танцівниці роз’їхались. Невідомо, як далій склалося життя Малинської. Імовірно, саме вона в 1803 році народила від радника Володимира Анелію Ленчовську, яка у 23 роки стала монахинею під ім’ям Домініка Тереза.
Шкільний інспектор Едукаційної комісії Юзеф Вибицький, так як і попередньо згаданий Фридерик Шульц писав про те, що трупа складалась з самих литвинів. Отже вони всі були уродженцями Великого князівства литовського. Але де саме треба шукати батьківщину першої варшавської прими?
"Весною 1784 року шкіпер Степан Стаховський прибув з Пинська під королівський замок у Варшаві з двадцятьма човнами на якими вдягнуті в регіональні строї плисаки привезли по Королівському каналу регіональні товари з Пинщини. Пинчуки здивували жителів Варшави екзотикою архаїчної традиційної культури і побуту. А вже наступного року, очевидно саме уродженці Пинського повіту дивували вишуканим елітарним мистецтвом балету. Справа в тому, що королівська балетна трупа була подаровано королю в 1785 році згідно з заповітом Антонія Тизенгауза. Цікаво, що виконавцями волі покійного були Ігнатій Тизенгауз і пинський староста, поет Франциск Хоминський. Для того, щоби мати повну владу над трупою Тизенгауз добирав для неї підданих виключно з власних спадкових маєтків. Отже усі вони були кріпаками. Після передачі трупи королю Понятовський написав лист яким звільняв танцівників від кріпацтва … після своєї смерті, за умовою старанної служби. Як саме добирали учнів театральної школи? Відомо тільки, що управляючий річицького маєтку Тизенгауза отримав наказ добору «вродливих» дітей. В списках вихованців школи є крім вихідців з конкретних населених пунктів група учнів «з поліських маєтків». Серед них були Маріанна Малинська, Дорота Пікарська і Аполонія Даревська, Катерина Слодовська, Дорота Петрушевська, Ганна Диминська, Агата Войтехівська. Стільки ж в трупі було хлопців з «поліських маєтків»: Стефан Гольницький, Стефан Глинковський, Миколай Соколовський, Михайло Гатинський, Антон Садковський, Федор Рогальський, Хома Пеньковський. З них найбільшу відомість мав третій танцівник королівської трупи Гольницький, який в 1795-97 роках зорганізував власну трупу, а навіть поставив на варшавський сцені власний балет «Перешкоди в установі».
Решта хлопців могли бути в групі танцівників-акрабатів, які дивували публіку акробатичними фігурами, надзвичайною легкістю рухів і, як згадував Фридерик Шульц, "особливо забавно танцювали козака".
Одною з підказок про походження варшавської прима-балерини може бути її родове ім’я. З 1778 до 1785 року Мар’яна виступала в трупі під прізвищем Малевичівна. Зрештою, це був не одинокий випадок. Можливо вихованки мали прізвиська, а не прізвища. Або вони були ушляхетнені. Більше імовірне саме друге. В Пинському повіті відомо кілька священиків з прізвищем Малевич, в тому числі в північній частині повіту. Якщо прізвище танцівниці пов’язане з походженням її предків по чоловічій лінії, то вони могли бути вихідцями або з рівненського чи несвіжського Малева, або житомирського Малина. Зрештою, ні один з цих населених пунктів не належав Тизенгаузу. Головними претендентами на звання "поліських" можуть бути маєтки, які дістались Антонію в спадщину від бабусі Олександри Фронцкевич - Хотиничі Новогрудського повіту і Бобрик Пинського повіту. Традиційно ж під Поліссям в Річі Посполитій розуміли Пинський повіт. Отже Бобрик підходив би найбільше. Але обидва села знаходяться по-сусідству, в басейні ріки Бобрик хоча й довщий час були відділені великими болотними територіями. До того дкладно відомо, що якусь групу кандидатів до балетної школи привозили з Хотинич. Отже й відповідь на питання "В якому селі народилася перша прима польського балету?" ще доведеться пошукати ... .