Щось в тому є і чогось в тому нема
Польська Академія досвідів в 1919 році опублікувала працю "Польська мова і її історія" Розділ під назвою "Руські мови" написав архівіст, історик, літературознавець Станислав Пташицький. В описі північно-малоруських говірок є характеристика зайнятої ними території і деяких особливостей: "Говіркі ті знаходимо в Чернігівський губернії, причому в південних повітах переважає південна говірка, за Соболевським перехідна; на Поліссі - в Радомському повіті Київської губернії; в північних повітах на Волині і мозирським і пинським повітах в Мінський губернії; на Підляшші в Гроденський і Сідлецький губерніях. Малоруські говірки Гродненської губернії діляться на дві частини, з яких одну більшу, південну, можна назвати малоруською. Друга, в північно-західній частині, перехідна говірка від малоруської до білоруської в Білостоцькому (заблудівська говірка) і Більським повітах. Говірки Сідлецької губернії дуже строкаті, можна їх при тому розділити на дві основні групи: одна чисто малоруська, яка знаходяться в зв'язку з говірками поліськими і південно-гроденськими, друга - наближена до заблудівської говірки. До типу північних говірок належать говірки угорсько-руські; вони дуже мало досліджені, мають багато словацьких, угорських, румунських слів і багато рис спільних з південно-малоруськими говірками." В іншій частині автор торкається їх генезису. Нажаль, текст певною мірою протиречивий і дуже фрагментарий, без докладної агрументації, чи посилань. Особливо сенсаційним виглядає інформація про напад волинян на три інших племені. Можна тільки здогадуватись, що то авторська інтерпретація відомої літописної згадки про бужан і волинян: "Малоруси від берегів Прип'яті до Чорного моря і від Дніпра аж до Карпат розмовляють такими говірками, які свідчать про їх віковічну племенну єдність. ... Дослідження мови констатують великі відмінності, між говірками північно-малоруськими - в Поліссі і південно-малоруськими - українськими. Ці відмінності існували вже до татарської навали і вчені прийняти як факт одвічний поділ південно-руської групи в північну і південну. В результаті сусідських нападів південно-руська група мусила піти до півночі, і чинити тиск на півночні племена; в пізнішу епоху це рух сягнув Гродненської і Сідлецької губерній і на Підляшшя, де колись можливо жили ятвяги. Цей поступовий рух на до півноч південних племен, не викликає сумніву, знаходиться в зв'язку з нападом волинян на територію древлян, дулібів і бужан."