Біловезька межа УНР
В історіографії є кілька проблемних питань зв'язаних з північно-західним кордоном Української народної республіки:
1.Який з факторів вплинув на його формування: господарський чи комунікаційний? Тобто чому Більський повіт був переданий у склад Литовської республіки? Тому, що литовський (а його руками германський) уряд хотіли мати доступ до деревини та інших природних багатств Біловезької пущі? Або для того, щоби на якмога більшу відстань контролювати важливу Граївську залізницю, яка була найкоротшим шляхом з Кенігсбергу до Одеси? Чи були спроби з українського боку змінити лінію кордону відповідно з етнічним складом територій?
2.Наскільки окресленими були межі адміністративних одиниць Української народної республіки на території, де паралельно з українською існувала германська військова адміністрація? Чи була вона дуже приблизна, чи прив'язана до конкретних пунктів? З якого боку кордону знаходились певні населені пункти (Високе, Каменець, Пружана) і як далеко від них він проходив? Наскільки адміністративний кордон рейхскомісаріату Україна відповідав Берестейський угоді?
Невеликий огляд питань які стосуються північно-західного кордону Української народної республіки пов'язаний зі загально малодослідженою історією діяльності української адміністрації на Берестейщині, викликану втраченими масивами архівних матеріалів, багаторічними ідеологічними обмеженнями, політизацією історичних тем, браком міцної регіональної історичної школи і іншими чинниками.
Широко відомо, що межа Української народної республіки була визначена другою статтею мирного договіра, заключеного республікою з так званими Центральними державами 9 лютого 1918 року: пункт 2 "Далій на північ ітиме кордон Української народної республіки, починаючи від Тарнограду, загально по лінії Білгорай-Щебрешин-Красностав-Пугачів-Радинь-Межиріч-Сарнаки-Мельник-Високе-Каменець-Пружани-Вигоновське озеро."
В такому вигляді вона представлена в більшості сучасних атласів. Ось тільки той же пункт передбачав певну зміну лінії "Детально устанавлюватиме кордон мішана комісія з узглядненням етнографічних особливостей і бажань населення". Могло задтись, що чого подібного не відбулося. Але професор Володимир Трембіцький (1919 - 2008) наводить інформацію, яка стверджує протилежне. Його дослідження починається з загально відомої інформацію щодо розмежування: "Литовську територію протягнено до р.Буга, включаючи до неї навіть Більський повіт із українського Підляшшя (3 200 км.кв. із 2 000 000 наслення та із 83 000 української людності). Офіційно проведено демаркаційну лінію між Литвою і Україною в такому вигляді: Мальник на р.Бузі - Високе Литовське - Камянець Литовський - Пружани, де мала починатися українсько-російська границя в просторі білоруського Полісся."
Через неповних три місяці лінія змінилася на користь України, до складу її адміністративних одиниць увійшли десятки сел на північний захід від лінії зазначеній в мирному
договорі: "В кінці квітня запропонований в Бересті кордон помалу реалізовано, практично демілітаризаційними комісіями в просторі Підляшшя. Його конкретний вигляд дещо змінено, пересуваючи границю дещо на північ (в користь України) в такому вигляді: Мельник - залізнична станція Кліщелі - джерело р.Нарви в Біловезький пущі - с. Колядичі біля Пружан. Таким чином залишено по литовському боці залізничну магістралю Сєдльце - Ваукависк, яка сполучала Варшаву з південною Литвою." (Вільна і Київ з перспективи сторіч//Альманах УНС на 1972 р., с.130) Отже північна межа УНР пройшла приблизно в десяти кілометрах на північний схід від Пружан, на північний захід від Високого і дуже далеко від Каменця. На територію України опинилась велика територія (східня частина) Біловезької пущі. Отже вона, разом з іншими учасниками Першої світової війни та громадянських війн несе відповідальність за зникнення в натуральному середовищі біловезького зубра! Тепер цілком зрозуміло чому в складі Української деражваи гетьмана Павла Скоропадського був створений Пружанський повіт. Одним з ключових факторів збереження суверенитету литовської республіки на Більським повітом була потреба у контролі над кільцем залізниць, транспортним запіллям навколо Прусії. Отже литовсько-українську межу дателізовано не з урахуванням етнічного критерію, а згідно з геополітичними інтересами. Також варто звернути увагу на те, що північна ділянка межі Литви і України практично збіглась з межею царського Пружанського повіту. Є підстави вважати, що наближення кордону до лінії ріки Ясельди викликано фізіократичними поглядами її авторів і нехтуванням межами історико-культурних мікрорегіонів.
1.Який з факторів вплинув на його формування: господарський чи комунікаційний? Тобто чому Більський повіт був переданий у склад Литовської республіки? Тому, що литовський (а його руками германський) уряд хотіли мати доступ до деревини та інших природних багатств Біловезької пущі? Або для того, щоби на якмога більшу відстань контролювати важливу Граївську залізницю, яка була найкоротшим шляхом з Кенігсбергу до Одеси? Чи були спроби з українського боку змінити лінію кордону відповідно з етнічним складом територій?
2.Наскільки окресленими були межі адміністративних одиниць Української народної республіки на території, де паралельно з українською існувала германська військова адміністрація? Чи була вона дуже приблизна, чи прив'язана до конкретних пунктів? З якого боку кордону знаходились певні населені пункти (Високе, Каменець, Пружана) і як далеко від них він проходив? Наскільки адміністративний кордон рейхскомісаріату Україна відповідав Берестейський угоді?
Невеликий огляд питань які стосуються північно-західного кордону Української народної республіки пов'язаний зі загально малодослідженою історією діяльності української адміністрації на Берестейщині, викликану втраченими масивами архівних матеріалів, багаторічними ідеологічними обмеженнями, політизацією історичних тем, браком міцної регіональної історичної школи і іншими чинниками.
Широко відомо, що межа Української народної республіки була визначена другою статтею мирного договіра, заключеного республікою з так званими Центральними державами 9 лютого 1918 року: пункт 2 "Далій на північ ітиме кордон Української народної республіки, починаючи від Тарнограду, загально по лінії Білгорай-Щебрешин-Красностав-Пугачів-Радинь-Межиріч-Сарнаки-Мельник-Високе-Каменець-Пружани-Вигоновське озеро."
В такому вигляді вона представлена в більшості сучасних атласів. Ось тільки той же пункт передбачав певну зміну лінії "Детально устанавлюватиме кордон мішана комісія з узглядненням етнографічних особливостей і бажань населення". Могло задтись, що чого подібного не відбулося. Але професор Володимир Трембіцький (1919 - 2008) наводить інформацію, яка стверджує протилежне. Його дослідження починається з загально відомої інформацію щодо розмежування: "Литовську територію протягнено до р.Буга, включаючи до неї навіть Більський повіт із українського Підляшшя (3 200 км.кв. із 2 000 000 наслення та із 83 000 української людності). Офіційно проведено демаркаційну лінію між Литвою і Україною в такому вигляді: Мальник на р.Бузі - Високе Литовське - Камянець Литовський - Пружани, де мала починатися українсько-російська границя в просторі білоруського Полісся."
Через неповних три місяці лінія змінилася на користь України, до складу її адміністративних одиниць увійшли десятки сел на північний захід від лінії зазначеній в мирному
договорі: "В кінці квітня запропонований в Бересті кордон помалу реалізовано, практично демілітаризаційними комісіями в просторі Підляшшя. Його конкретний вигляд дещо змінено, пересуваючи границю дещо на північ (в користь України) в такому вигляді: Мельник - залізнична станція Кліщелі - джерело р.Нарви в Біловезький пущі - с. Колядичі біля Пружан. Таким чином залишено по литовському боці залізничну магістралю Сєдльце - Ваукависк, яка сполучала Варшаву з південною Литвою." (Вільна і Київ з перспективи сторіч//Альманах УНС на 1972 р., с.130) Отже північна межа УНР пройшла приблизно в десяти кілометрах на північний схід від Пружан, на північний захід від Високого і дуже далеко від Каменця. На територію України опинилась велика територія (східня частина) Біловезької пущі. Отже вона, разом з іншими учасниками Першої світової війни та громадянських війн несе відповідальність за зникнення в натуральному середовищі біловезького зубра! Тепер цілком зрозуміло чому в складі Української деражваи гетьмана Павла Скоропадського був створений Пружанський повіт. Одним з ключових факторів збереження суверенитету литовської республіки на Більським повітом була потреба у контролі над кільцем залізниць, транспортним запіллям навколо Прусії. Отже литовсько-українську межу дателізовано не з урахуванням етнічного критерію, а згідно з геополітичними інтересами. Також варто звернути увагу на те, що північна ділянка межі Литви і України практично збіглась з межею царського Пружанського повіту. Є підстави вважати, що наближення кордону до лінії ріки Ясельди викликано фізіократичними поглядами її авторів і нехтуванням межами історико-культурних мікрорегіонів.