Бабинець
Сьогодні на похованні почув таку характеристику: "В Гершонах в церкві всі мужики стоять зправа, а баби зліва і тільки в довгих спідницях". Оцінка звучала позитивно, як свідчення того, що є в околиці Берестя місця де дотримуються правдивого старовинного звичаю.
Протоієрй Михайло Тучемський у нарисі "По глухих закутках Волинського Полісся" писав: "В церквах на Поліссі ще заховується такий порядок: чоловіки стоять тут праворуч, а жінки ліворуч; до Євангелії перше підходять чоловіки, а потім жінки. Взагалі поліщуки народ патріархальний ...". Далій він розповідає як вітали владику у різних місцях, в Гуті "братчики стали праворуч, а сестриці ліворуч". Поділ церкви на дві половини позначений двома хоругвами: Богородиці в лівій частині храму і Христа в правій. В романі "Нездоланні" Юрій Бураківець за допомогою традиції розділяє пару: "В церкву вони зайшли разом, аж посередині храму розійшлися: Платон лишився стояти на чоловічій правій половині, а Ліля пішла на ту половину, де молились жінки. Цей звичай Платонові не подобавсь. Чому жінки й чоловіки не можуть у купі молитись? Навіщо аж такі суворі закони?"
Звичай статтєвого поділу в церковної простори корінням уходить в часи прийняття князями руськими християнства. В київський Софії є фрески на західній стині родини Ярослава Мудрого де княгиня Ірина з доньками за старшинством зображені зліва, а сам Ярослав з синами зправа - так само, як стояли вони в храмі. Для входу для чоловіків і жінок були передбачені різні двері в південно-західній і північно-західній частині церкви. Така традиція була перейнята київськими князями з візантійського етикету. Згідно з іконописним каноном імператор завжди зображувався зправа від Христа, а імператриця зліва. На фресці імператриці Феодори уся її жіноча світа стоїть ліворуч, а чоловіча праворуч. Імператор Костянтин Багрянородний писав: "Відводячи під жіночу половину ліву сторону, або точніше лівий корабель Софії, а не тільки верхні галереї, ми не робимо чогось надзвичайного, навпаки, ми констатуємо для храму Софії те, що було здавна в християнських храмах, в яких здавна для жінок відводилась ліва сторона храму, а в трьохкорабельних базиликах - лівий корабель". Тим коментарем Багрянародний видає настрої своїх візантійських сучасників, які хотіли б бачити жінок в так званих бабинцях - передній частині храму одділеній від основної галереєю або й поверхом, так як дотепер практикується в синагогах. Гінеконіт - γυναικωνίτης , тобто з грецької жіноча частина, звалася бабинцем, а на Буковині ще й женошником. Розміщалась вона в притворі - передній частині церкви. Чоловіча частина по грецьку звалась андронит. Південна чоловіча більш освічена половина церкви звалася мужичником. Такий поділ на жіночу і чоловічу половину був типовий для античного двору. В Туреччині він відповідав поділу на селямлик і гаремлик. У індійських раджпутів, як і в уяві візантійців, жінкам в хаті відводився верхній поверх з маленькими окнами. В традиційній берестейський хаті також можна простежити подібний поділ: світліща південно-східня частина була місцем перебування господаря, а темніща північно-західня господині.