Вплив Петра Волинянина
Досідник архітектури північного-сход Русі Миколай Воронін припускав, що Пето Ратеньський міг принести сюди західні зразки з соєї батьківщини, що серед іншого вплинуло на ансамбль московського кремля: "Виникає питання, чи не був здум московського кремля якоюсь мірою навіяний будинками і літописним описанням Холму? Центральне розташування в ансамблі Москви XIV ст. церкви Івана Лествичника з її "великими" дзвонами дозволяє думати, що ця своєрідна церква під дзвоном, тобто дзвінниця, була вже при Калиті центральною вертикаллю кремлівського ансамблю. ... Ансамблі такого роду невідомі в середньоруських містах ХІ-ХІІ стст.. Також і в містах північного-заходу - Новгороді і Пскові їх архітектурний центр будувався інакше. Всюди центральним звеном був великий об'єм головного храму. Центральну вертикаль , що зв'язує ансамбль, ми знаємо для XIII ст. лише в Холмі.Такім чином, не виключено, що в основі задуму центрального ансамблю Московського кремля лежав спогад про галицько-волинські містобудівні «зразки», підказати які міг «волинянин» митрополит Петро. Можливо, отже, що рання Москва живилася не тільки владимирською (владимиро-суздальскою - budiaczyszcze) архітектурною спадщиною, з якою її тісно зближували політичні традиції, а й спадщиною галицькою, з якою єї зв'язувла церковно-політична боротьба XIII - XIV стст.."
Монуменатльне будівництво на так званому Заліссі коріннями уходить в будівництво південних князівств. На межі ХІ-ХІІ століть Володимир Мономах наказав збудувати в Суздалі собор. Він був збудований у типовій київській техніці. Після цього собору будівництво монументальних церков на пів століття припинилося. Поновив його княз Юрій Долгорукий, який (в цьому були переконані Воронін і Раппопорт) отримав бригаду майстрів од свого союзника Володимирка Галицького. Завдяки цьому в середині ХІІ століття на Залісся потрапляє традиція будівництва білокам'яних романских храмів: збудовано Спаський собор в Переяславі-Заліському і Борисо-Глібську церкву в Кідекші.
Сигізмунд Герберштейн писав, що саме за намовою Волинянина Іван Калита переніс столицю в Москву. Митрополит хотів бути похований тут, поблизу могили чудотворця Олексія. Петро був похваний поблизу олтаря недавно започаткованого хрестово-купольного баштового типу Успенського собору білокам'яного москвського кремля. В XIV столітті на землях
Русі поширювався готичний стиль. Отже будувництво кам'яних романських храмів і замків було вже даниною відходячій моді. Але до цього на тих землях панувало дерев'яне будівництво і монументальні споруди були великою рідкістю. Успенський собор з гробовцем Петра був першою у місті кам'яною церковю, при тому збудованою за один сезон. Одспівував митрополита луцький владика Феодсій.
Більше про діяльність волинян і Петра Волинянина в Московському князівстві див. статтю Петра Кралюка.
