Продам мову. Дорого
Уявімо собі, що мовний закон не прийняли. Або завтра його відмінять. Що принципово зміниться? Я запитую в першу чергу себе. Ну і тих, хто не в політиці, кому питання «нагнути» опонента не так свербить в задниці. Мені здається, що питання стоїть не в тому, чому, хто, як, для чого прийняв цей закон, а в тому, як зробити так, щоб питання такого закону не виникало в принципі. Ну от уявіть собі, що ви на базарі. Ніхто не буде купувати тухлі яйця, це однозначно, тому продавець їх викине. Мало хто купить підгнилі персики. Ну і ясен день, черги будуть стояти за свіжими помідорчиками, тим більше якщо ціна їм красна (для не україномовних - хороша, не червона). Або айпеди - за ними черга в 2 кілометри в перший день продажу.
Наскільки я поважаю пана Євгена Сверстюка, який пише що мови не продають, настільки прошу в нього вибачення якщо заторкну його патріотичні почуття наступним проханням: ДАВАЙТЕ ПРОДАМО МОВУ. Так як продають айфони, автомобілі ауді і мерседес, телевізори соні і цукерки в магазині. Давайте продамо її дітям, продамо продавщиці в супермаркеті, продамо парламентарям, продамо президенту хай йому добре буде. Ну якщо вже так сталося, що на нашому ярмарку висока конкуренція за мови, то треба підійти серйозно до питання маркетингу свого продукту. Як показали останні дослідження з нейромаркетингу, емоції які людина переживає дивлячись (і споживаючи) бренди на кшталт Гінес (пиво), айПод, айФон, Ферарі ідентичні (саме ідентичні, а не подібні) з емоціями, які вона переживає від споглядання релігійних символів: діва Марія, Біблія, розп’яття. Тобто грамотно оформлений бренд працює ідентично релігії і споживаючи його в людини в мозку щоразу дзвенять двіночки в «зоні щастя».
Мова як товар потребує складного багаторівневого маркетингу, але результат може виправдати найсміливіші очікування. Адже якщо наш бренд - мова , стане для його споживачів як релігія - то питання всяких там законів відпаде саме по собі. Ну пропробуйте заборонити використання айподів!
Більшість великих брендів починалися з гаража. Було багато роботи, іноді зовсім брудної, а потім приходив успіх. Більшій частині українських людей це малознайомо, в нас свідомість сформована за інших обставин. Сумно але факт. Тридцять років тому на пленумах приймалися якісь постанови, їх спускали вниз в вигляді планів і всі хто там нижче їх виконували. Звички міняти складно і людям досі зручно (або незручно, але що тут вдієш) робити що скажуть зверху. Верхи і досі «випускають плани», але ми ж-то вже не зовсім ті і не зовсім низи. Ми на відкритому ринку, планова економіка в минулому. Ми можемо підтримувати і розвивати свої бренди. Ну от мова наприклад.
Щоб добитися успіху нам потрібен буде правильний ген директор. Є кандидати? Також потрібен відділ збуту, відділ маркетингу, фінансовий відділ ну і так далі, але найголовніше - євангелісти, або місіонери. Власне на грунті цього і виникла дана публікація - дістали всі ці «аналітичні» замітки в Фб на тему юридичної легітимності і т.д. Дорогі френди по Фб, ЖЖ, Твіттеру та ін. більшість з нас мало годиться на роль фінансового або гендиректора, чи хоча би начальника юридичного відділу бренду (мало не написав торгової марки) «українська мова». Але якщо вам все-таки не спиться вночі через те, що на сході України та в деяких її центральних областях українська мова дуже непопулярна - вам доведеться стати євангелістом. Або бренд-амбасадором. Вам не платитимуть грошей. Малоймовірно що вас згадуватимуть колись потім. Але ви потрібні свому бренду. Бо коли ви через кілька років вийдете на Хрещатик і почуєте, як більшість людей говорить українською, - ви зрозумієте що все було недаремно, вся ця робота на благо свого улюбленого бренду: всі ці бойові листівки, обписані українською стіни метрополітену і кабміну і щонайважливіше - стіни казначейства. Я в меншій мірі звертаюся тут до представників істеблішменту, до політиків і бюрократів. Ви мені не цікаві. Ви все одно будете робити що захочете, кишені, конверти і кейси будуть пухнути, а ви будете вдавати, що все так і має бути. Мені ж шкода представників «культури», які пишуть пости, замість того, щоб виконувати свою пряму місію - нести своє «євангеліє» в маси.
Нажаль соматичні маркери зв’язані з українською мовою на сьогоднішній день часто працюють негативно. Іншими словами емоції певної, доволі великої кількості українського населення, зв’язані з українською мовою мають негативне забарвлення. Це зв’язано з «пропагандою”, невдалими діями попередньої влади, суржиком, видимою відсталістю україномовної культури на тлі інших культур, в т.ч. російської. Але це факт. І негативно налаштованими постами в Фейсбуці змінити ситуацію не вдасться. Доведеться працювати. Писати, малювати, співати, творити, створювати моду і стиль. Доведеться починати з гаража. На щастя умови нашого гаража значно кращі, ніж ті, які були у Стіва і Стіва (Джобса і Возняка) на початку їх кар’єри. Вони хотіли змінити світ. А нам достатньо змінити найбільшу країну Європи. Доволі посильна задача.
Виходьте в місто. Пишіть на стінах українською. Якщо міліція вас затримає - на наступний день мережа ряснітиме заголовками про те, що художника який пише українською посадили. Це добрий піар для «мови». Заборонений плід солодкий. Готовий посперечатися, що після 10-20 затриманих українських стріт-художників, Луганськ сам розписуватиме свої стіни українською. І памятайте : я вас не знаю, я вам цього не говорив.
Давайте продамо мову по всіх законах жанру - так щоб черги стояли на перехрестях.
Памятаю в 2005-му після революції кольору шаликів був короткотривалий момент, коли українською говорити було модно. Перед тим пройшла масова акція на майдані в підтримку бренду. Акція тривала довго, більше місяця. Це спрацювало. Ефект закінчився, життя продовжується. Цього разу треба буде докласти більше зусиль і зробити так, щоб не залежно від влади говорити українською було модно. І пам’ятайте, на споживача погано впливає підхід, коли ви лаєте його за те, що він не користується вашим брендом. Використовуйте партизанський маркетинг, приховану рекламу, та що завгодно. В цьому бізнесі всі цілі виправдані.