Міста і місця, де жив колись
Відвідав сегодні (насправді на початку червня) місто Кадома, де ми жили цілих три роки, до минулого грудня, аж поки не переїхали туди, де ми є зараз, тобто в місто Суйту.
Відвідав, бо треба було поновлювати водійські права, а в поліцейських управліннях Суйти та інших довколишніх міст процедура займає забагато часу. В Кадома ж - близько 11 години прийшов, а десь о 14-30 уже вийшов із новими правами. Залишилося тільки купити машину, як то кажуть.
Але права правами, а мені пишеться про те, що місто Кадома, точніше район довкола станції Фурукавабаші (“Міст старої річки”, якщо пробувати перекласти) зовсім не змінилися, тільки великий супермаркет Дайей, мережа яка заснована була в Кансаї і власне дала початок теперішній формі великих роздрібних супермаркетів в Японії, поміняла свою оранжево-білу вивіску на “Іон” (найбільша роздрібна мережа на островах, головним акціонером є голова опозиційної партії Міншінто:). Працівники компанії що займається нерухомістю так само підмітають вулиці в будь-яку спеку і, вочевидь, у холод теж, з двох салонів пачінко так само долітають звуки таких децибелів, що голова йде обертом скоріше у тих, хто поза салонами, ніж у тих, хто в ті пачінко власне грає. Велика будівля “Руміеру хо:ру” так само виблискує на сонці своїми скляними стінами, а ми ж за 3 роки так і не сходили на тамтешні безкоштовні концерти чи вистави, хоч мали для цього необмежену кількість можливостей. Чим ближче живеш - тим рідше ходиш, саме так, здається, кажуть японці, а може і якась інша нація. А якби я пішов до станції з іншого боку, то так само побачив би вуличку і площу в псевдо-європейському стилі, де місцеві дідусі і бабусі згадують тих, кого давно вже немає з ними і з нами, а дітлахи обговорюють останні моделі велосипедів. Там ще десь була по дорозі червона поштова скринька старого дизайну, така що було трохи страшно довірити їй якогось чергового листа: а раптом проковтне і не віддасть листоноші, точніше листовиймачеві? А раптом вона вирішить вийти на пенсію і піде писати заяву у найближче поштове відділення?
Цікаво відвідувати міста, де жив колись, але набагато цікавіше жити там, де ти живеш зараз. А взагалі сегодні на островах День моря, і мені дуже дивно, чому у таке світле свято дописується цей текст про Кадому. Мабуть, я забагато переймаюся долею червоних поштових скриньок. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/196580.html. Please comment there using OpenID.
Відвідав, бо треба було поновлювати водійські права, а в поліцейських управліннях Суйти та інших довколишніх міст процедура займає забагато часу. В Кадома ж - близько 11 години прийшов, а десь о 14-30 уже вийшов із новими правами. Залишилося тільки купити машину, як то кажуть.
Але права правами, а мені пишеться про те, що місто Кадома, точніше район довкола станції Фурукавабаші (“Міст старої річки”, якщо пробувати перекласти) зовсім не змінилися, тільки великий супермаркет Дайей, мережа яка заснована була в Кансаї і власне дала початок теперішній формі великих роздрібних супермаркетів в Японії, поміняла свою оранжево-білу вивіску на “Іон” (найбільша роздрібна мережа на островах, головним акціонером є голова опозиційної партії Міншінто:). Працівники компанії що займається нерухомістю так само підмітають вулиці в будь-яку спеку і, вочевидь, у холод теж, з двох салонів пачінко так само долітають звуки таких децибелів, що голова йде обертом скоріше у тих, хто поза салонами, ніж у тих, хто в ті пачінко власне грає. Велика будівля “Руміеру хо:ру” так само виблискує на сонці своїми скляними стінами, а ми ж за 3 роки так і не сходили на тамтешні безкоштовні концерти чи вистави, хоч мали для цього необмежену кількість можливостей. Чим ближче живеш - тим рідше ходиш, саме так, здається, кажуть японці, а може і якась інша нація. А якби я пішов до станції з іншого боку, то так само побачив би вуличку і площу в псевдо-європейському стилі, де місцеві дідусі і бабусі згадують тих, кого давно вже немає з ними і з нами, а дітлахи обговорюють останні моделі велосипедів. Там ще десь була по дорозі червона поштова скринька старого дизайну, така що було трохи страшно довірити їй якогось чергового листа: а раптом проковтне і не віддасть листоноші, точніше листовиймачеві? А раптом вона вирішить вийти на пенсію і піде писати заяву у найближче поштове відділення?
Цікаво відвідувати міста, де жив колись, але набагато цікавіше жити там, де ти живеш зараз. А взагалі сегодні на островах День моря, і мені дуже дивно, чому у таке світле свято дописується цей текст про Кадому. Мабуть, я забагато переймаюся долею червоних поштових скриньок. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/196580.html. Please comment there using OpenID.