В музеї міста Суйта, де я маю щастя проживати, провели симпозіум на тему спогадів, пов'язаних із Осака Бампаку, тобто Осакською Виставкою Десяти Тисяч Країн, яку провели в 1970 році. За 10 хвилин пішки від нашого будинку розташований меморіальний парк, де зберегли головну принаду виставки, Вежу Сонця із вельми промовистими обличчями.
Але я про спогади. Канадський прохвесор Д. Андерсон разом із японським колєґою розпитали про те, що особи похилого віку із міста Акаші в префектурі Хьоґо пам'ятають про виставку. Відповіді були доволі передбачуваними: задовгі черги, велика спєка, камінь із Місяця (його показували американці у своєму павільйоні) виявився простим собі каменем.
Але всі опитувані зійшлися на тому, що виставка була вагомою подією для тодішньої Японії, яка швидко розвинула економіку, увійшла в коло цивілізованих країн, і люди вірили, що будь-які проблеми можна розв'язати.
А я ще пригадав, що в якомусь повоєнному фільмі, який дивилися якось на семінарі в І.-сенсея, родина їде на поїзді в Токіо з південного острова Кю:сю: (а це через всю Японію), виходить на пару годин перепочити в Осаці, і мама каже здивованому синові, показуючи на натовпи людей, що ходять напівхаотично довкола всяких конструкцій із метала та бетона: "Оце і є Осакська виставка".
This entry was originally posted at
http://brovary84.dreamwidth.org/193868.html. Please comment there using
OpenID.