Люди, люди..
Бандо: сан - відомий актор кабукі “жіночих ролей”.
- Як прожити завтрашній день?
- Не дуже переймаючись усякими проблемами.
- А буває так що дивишся на літак, і цокаєш язиком: мовляв, летять кудись собі у подорожі чи що, а ти (через свій теперешній депресивний і незадовільний стан) не можеш бути пасажиром цього літака..
- Та це ще прийнятний варіант. Я, бува, дивився так на літаки і думав: скільки тобі ще залишилося літати, років 30 чи що? Колись і ти обов’язково впадеш на землю. І так, майже автоматично, думав практично про всі речі, що мене оточували.
Ще актор цей розказав, що йому часто здається, ніби на нього “дивиться небо”, тому намагається викладатися по повній. І навіть коли хочеться десь трохи недопрацювати чи недоробити, згадує про цю “небесну” присутність - і береться серйозно до справ.
Яблучний фермер, що багато сміється:
- Дивіться, яке прекрасне вродило яблуко, поставлю його може в шафу на поличку, ха-ха-ха.
Або: ой, а оце яблуко таке смачнюще на вигляд, що навіть шкода його їсти!..
Сміється фермер беззубим ротом, бо він, тобто рот, у нього - на згадку про скрутні часи, коли не було грошей сходити до стоматолога полікувати зуби, і він їх собі сам виривав по одному. Так і залишив рот беззубим, щоб пам’ятати, як воно було колись.
Ще каже, що “стіни”, які люди мають перед собою, у більшості випадків люди самі ж і створюють, тому подолання стіни - завдання не таке вже і складне, бо ж вона тобою народжена і добре тобі відома. Ну і жити треба для того, вважає яблучник, аби приносити щастя комусь.
А ще він радить “стати=ставати дурнем”, тобто надзвичайно захоплюватись якоюсь однією справою. Розказав, посміхаючись беззубим ротом, як йому стало цікаво, скільки жуків однієї категорії з’їдають жуки категорії іншої, і він понаклеював їм на спини номери, глевким рисом зафіксував крила, аби далеко не літали, і 5 днів спостерігав за ними, прийнявши горизонтальне положення на землі. Знайомі хвермери показували пальцем, мовляв, замість вирощувати яблука і утримувати родину, займається якимись дурницями.
Був іще муляр (?), англійською пластерер, який на запитання, скільки він хоче працювати, сказав, що до того моменту, коли зрозуміє, що починає пародіювати себе колишнього. Тобто коли він не продукуватиме нові стіни, а покладатиметься на попередні успішні версії. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/192773.html. Please comment there using OpenID.