Вкусити око
У вечірньому випуску газети “Асахі” по середах є пречудова рубрика “Спадщина Кансаю” (Кансай - регіон на заході Японії, що включає Осаку, Кобе, Кіото, Нару та ще кілька сусідніх префектур).
Представляють у цій рубриці всякі речі-предмети-атрибути, характерні саме для кансайців. І от цієї середи писалося журналістці про вираз “вкуси око і помри”. Це так діти кансайські розважаються-дражняться, проявляючи ніжні почуття до своїх друзів.
Фішка в тому, що вкусити око фізично неможливо, але водночас сказати таке можна тільки дуже гарному другу, відповідно, демонструється надзвичайний рівень довіри до партнера, якому спрямований цей вислів. Також мама може ніжно сказати це своїм дітям.
А письменниця, що виросла в Осаці, вживає ще й прегарний вираз “Люблю удон настільки, що готова повіситися на удоновій локшині”.
Навздогін очам можна сказати ще й таке: “Зараз розіб”ю тобі макітру і висмокчу мізки через трубочку”. Таке присвячують тільки найкращому другові.
Дослідниця сучасної японської мови вказує на ще один гарний вислів: “Вдарся головою об куток то:фу і помри”. (То:фу - м’якенький соєвий сир). Вона наголошує, що це критична межа, фактично балансування на грані, бо вкусити очі фізично неможливо, а вдаритися об то:фу - теоретично можливо. А такі вирази зазвичай зображають дії, які здійснити на практиці неможливо або принаймні дуже складно.
Ну і ще в Осаці трохи протяжно вимовляють голосні звуки, що теж викликає у співрозмовника почуття причетності до чогось значущого. Але це вже тема для наступного нарису. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/192329.html. Please comment there using OpenID.
Представляють у цій рубриці всякі речі-предмети-атрибути, характерні саме для кансайців. І от цієї середи писалося журналістці про вираз “вкуси око і помри”. Це так діти кансайські розважаються-дражняться, проявляючи ніжні почуття до своїх друзів.
Фішка в тому, що вкусити око фізично неможливо, але водночас сказати таке можна тільки дуже гарному другу, відповідно, демонструється надзвичайний рівень довіри до партнера, якому спрямований цей вислів. Також мама може ніжно сказати це своїм дітям.
А письменниця, що виросла в Осаці, вживає ще й прегарний вираз “Люблю удон настільки, що готова повіситися на удоновій локшині”.
Навздогін очам можна сказати ще й таке: “Зараз розіб”ю тобі макітру і висмокчу мізки через трубочку”. Таке присвячують тільки найкращому другові.
Дослідниця сучасної японської мови вказує на ще один гарний вислів: “Вдарся головою об куток то:фу і помри”. (То:фу - м’якенький соєвий сир). Вона наголошує, що це критична межа, фактично балансування на грані, бо вкусити очі фізично неможливо, а вдаритися об то:фу - теоретично можливо. А такі вирази зазвичай зображають дії, які здійснити на практиці неможливо або принаймні дуже складно.
Ну і ще в Осаці трохи протяжно вимовляють голосні звуки, що теж викликає у співрозмовника почуття причетності до чогось значущого. Але це вже тема для наступного нарису. This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/192329.html. Please comment there using OpenID.