Печатки
Остання зима і сумні сажотруси
Ні, це я щось не про те. Оце думалося, що у 2008 році я приїхав до Кіото вивчати “японськість”, тобто “образ Японії”, чи “символ Японії”, чи як його ще можна назвати. І скільки б не вивчав - все ніяк не можу вивчити, ну, такі вивчання можуть (і мусять?) тривати вічно.
Але інколи мені здається, що “японськість” треба шукати не в результатах соціологічних опитувань, а на коробочках, в яких тобі привезли замовлені минулого тижня печатки із твоїм прізвищем. Надруковано чорнилами:
Шановні водії! Дякуємо вам за те, що ви завжди докладаєте максимум зусиль, аби вчасно доставити вантажі клієнтам. Клієнт із нетерпінням чекає на цю посилку, будь ласка, поводьтеся з нею обережно.
Сумніваюся, що в самих водіїв є час, аби читати такі написи, бо вони зазвичай гасають з машини чи велосипеда до будинків і назад із крейсерською, або краще сказати, шінкансенівською швидкістю. Але сам факт такого напису, як на мене, заслуговує на увагу.
А печатки - цілих три штуки, тепер я можу не свій підпис-каракулі, незмінний з часу отримання українського внутрішнього паспорта, ставити на важливих і не дуже документах, а печатку "Сандоро віччі". Японізація триває.
Полюють на птахів червоних, як жар
This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/179348.html. Please comment there using OpenID.
Ні, це я щось не про те. Оце думалося, що у 2008 році я приїхав до Кіото вивчати “японськість”, тобто “образ Японії”, чи “символ Японії”, чи як його ще можна назвати. І скільки б не вивчав - все ніяк не можу вивчити, ну, такі вивчання можуть (і мусять?) тривати вічно.
Але інколи мені здається, що “японськість” треба шукати не в результатах соціологічних опитувань, а на коробочках, в яких тобі привезли замовлені минулого тижня печатки із твоїм прізвищем. Надруковано чорнилами:
Шановні водії! Дякуємо вам за те, що ви завжди докладаєте максимум зусиль, аби вчасно доставити вантажі клієнтам. Клієнт із нетерпінням чекає на цю посилку, будь ласка, поводьтеся з нею обережно.
Сумніваюся, що в самих водіїв є час, аби читати такі написи, бо вони зазвичай гасають з машини чи велосипеда до будинків і назад із крейсерською, або краще сказати, шінкансенівською швидкістю. Але сам факт такого напису, як на мене, заслуговує на увагу.
А печатки - цілих три штуки, тепер я можу не свій підпис-каракулі, незмінний з часу отримання українського внутрішнього паспорта, ставити на важливих і не дуже документах, а печатку "Сандоро віччі". Японізація триває.
Полюють на птахів червоних, як жар
This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/179348.html. Please comment there using OpenID.