Хотеру "Ютака"

Jul 18, 2014 00:24

Написав більше року тому, а оце додивився, що в блозі ще не викладав. Історія про американців і лосось.

Якось мав надзвичайно просте завдання - зустріти туристів з Москви в аеропорту Кансай і пересадити їх на рейс до Пітера. Прилітали з Токіо вони близько десятої вечора, а наступного ранку о 9 до Японії прилітала моя мама.
Тому повертатися півтори години в Кадома було зовсім ніяк, і я вирішив заночувати у готелі в Ідзумі-Сано - містечку за кілька станцій від аеропорту. Пошукали в інтернеті - і знайшли бізнес-готель з мікроавтобусом до аеропорту вранці. Ще й сніданок включено!

Отже, туристів посадив-розпрощався, на поїзд - і в готель. Від станції пішки до нього 7 хвилин, смартфон підказав дорогу по темному місту. Приплентався десь аж після одинадцятої.

На фасаді - напис катаканою ユタカ, тобто “заможний, багатий”. Мабуть, назву давали у трохи заможніші часи, десь на початку 90-х, бо зараз готель “багато” не виглядає.

Якимись околицями заходжу всередину, зустрічає мене атмосфера фойє з радянських фільмів часів холодної війни. Все - від телевізора до дідуся на рецепшьон - нібито працює і виглядає пристойно, але в моральному плані припало пилом, який повноцінну функціональність унеможливлює.

Отже, дідусь років під 70 радісно вітає мене традиційним “ірассяімасе”, розпитує звідки я, для чого сюди приїхав і як їхатиму до аеропорту. Тоді каже, що мікроавтобус треба просити, аби він заїхав на подвір”я, бо зазвичай вони проїжджають повз (тобто ні готелем, ні транспортним засобом ніхто не користується?..) Дзвонить кудись, там не беруть трубку, тоді нарешті беруть, і мене зарезервовано як почесного пасажира.

Розплачуюся: здається, близько 3500 ієн - 350 гривень. Після чого вручено ключі від номера на третьому поверсі. “А сніданок о котрій?” - “О котрій хочете, тільки до 7-20. Вам у японському стилі?” - “Так”. “Ну, оясумінасай”. - “І Вам гарних снів”. В кімнаті не було кондиціонера, а першоквітневі ночі в префектурі Осака бувають доволі холодними, тому заснув я швидко і спав добре.

Прокинувся о 6-30, зібрав речі і спустився снідати. Сніданок - майже традиційний японський, рис-суп місо-смажений лосось-мариновані овочі-картопелька з яловичиною-норі (корейські водорості). Плюс свіжозварена (але мабуть не свіжозмелена) кава, навіть із вершками. А саме місце для сніданку - кілька столів на 10 чоловік загалом, прямо перед кухнею на якій дідусь, власне, і хазяйнує. Окрім мене жодного охочого поснідати не було, можливо, я був у той день єдиним користувачем “Ютаки”.

Тому мав чудову нагоду послухати про будні власника готелю. Колись, наприклад, було так багато американських туристів, що в готелі цілодобово пахнуло смаженою картоплею з Макдональдс що власник мусів відмовляти бажаючим заселитися, бо все було заброньовано на тижні наперед. А приїжджали янкі дивитися на Кіото, а також на ЮСДжей - Юніверсал Стадіо Джапан, парк розваг по типу Діснейленда, де всі атракціони - частина якогось голівудського фільма. А тоді 11 вересня 2001 року літаки врізалися в Торговий центр, американці, що саме перебували в цей час у “Ютаці”, близько тижня не могли повернутися додому і дуже переживали, а коли повернулися - то повернулися назавжди. Ну, тобто туристів із США в “Ютаці” значно поменшало, а згодом поменшало туристів узагалі всяких.

На цю історію у мене пішов лосось і майже весь рис, а продовження я дослуховував під мариновані овочі з картопелькою. З американських туристів тема переключилася на американських військових, тобто на другу світову війну. Дядько зазначив, що вони виходили на янкі просто з першими-ліпшими дрючками, а ті - зі звичайною зброєю прилітали на землю свіжоповаленої імперії. Дядько теж дрючка в руках тримав, але, на щастя, до сутичок справа так і не дійшла.

Дослухав про американських військових, і за кілька хвилин приїхав мікроавтобус, що домчав мене до Кансай Кокусай Ку:ко: - Міжнародного Аеропорту Кансай.

Бажаю Хотеру Ютака побільше клієнтів, і хоча б трохи - з Америки.

This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/154553.html. Please comment there using OpenID.

осака

Previous post Next post
Up