Дєнь Пабєди
Оскільки цей блоґ все одно мало хто читає, писатиму що заманеться, тобто що в голову приходить і в більшості випадків одразу з неї виходить.
Побачив у Пейсбуці статус знайомої росіянки: чоловік-японець не любить назву “День Перемоги”, і, мабуть, правильно, бо, зрештою, не було переможених і переможців, були жертви з обох сторін і всі ми однакові люди.
То на неї як накинулися в коментарях свої ж соплємєннікі! Ти що, це ж Веліка Пєрємога, книги не читала чи що, як тобі не соромно і взагалі ти родичка Остапа, мабуть. Ліньки було дивитися, як вона там виправдовується, але сам факт толерантності та поваги до відмінної від власної думки мене дуже втішає.
А ще один момент - фото у тому ж Пейсбуці дівчинки, яка закінчила японістику в Шевченка на кілька років пізніше від мене. Побувала в Пітері і пише: “С Дньом Пабєди, слава настаящім хєроям героям!”. Мене завжди тягне вступити з такими вітальниками у не дуже палку дискусію, аби з”ясувати, хто ж кого переміг і хто такі ті всі герої. Бо моя родина від цієї перемоги абсолютно ніякого зиску чи радості не мала, хоч бабуся і плакала щиро, коли помер Сталін у 1953 році. (А під час голодомору із шести братів і сестер вижив тільки дідусь).
Одним словом - засуньте всі пабєди туди, звідки ви їх витаскали, і думайте хоча б зрідка головою. А на толерантність у цьому випадку мені абсолютно плювати.
This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/140882.html. Please comment there using OpenID.
Побачив у Пейсбуці статус знайомої росіянки: чоловік-японець не любить назву “День Перемоги”, і, мабуть, правильно, бо, зрештою, не було переможених і переможців, були жертви з обох сторін і всі ми однакові люди.
То на неї як накинулися в коментарях свої ж соплємєннікі! Ти що, це ж Веліка Пєрємога, книги не читала чи що, як тобі не соромно і взагалі ти родичка Остапа, мабуть. Ліньки було дивитися, як вона там виправдовується, але сам факт толерантності та поваги до відмінної від власної думки мене дуже втішає.
А ще один момент - фото у тому ж Пейсбуці дівчинки, яка закінчила японістику в Шевченка на кілька років пізніше від мене. Побувала в Пітері і пише: “С Дньом Пабєди, слава настаящім хєроям героям!”. Мене завжди тягне вступити з такими вітальниками у не дуже палку дискусію, аби з”ясувати, хто ж кого переміг і хто такі ті всі герої. Бо моя родина від цієї перемоги абсолютно ніякого зиску чи радості не мала, хоч бабуся і плакала щиро, коли помер Сталін у 1953 році. (А під час голодомору із шести братів і сестер вижив тільки дідусь).
Одним словом - засуньте всі пабєди туди, звідки ви їх витаскали, і думайте хоча б зрідка головою. А на толерантність у цьому випадку мені абсолютно плювати.
This entry was originally posted at http://brovary84.dreamwidth.org/140882.html. Please comment there using OpenID.