Севілья
Я тут в Севільї нарешті зрозуміла, чому один мій знайомий громадський діяч так хоче зробити затишними київські площі. "Київські площі - громадський простір!" - закликає він. Я раніше його не розуміла.
Але він бачив СПРАВЖНІ міські площі, зроблені для людей. Куди люди можуть прийти і поговорити, посидіти під кущем, покататися на роликах, побавитися з дітьми. Де можна сидіти хоч на траві, хоч на лавці, хоч стояти, хоч квіти нюхати. Не обов"язково для цього сидіти в кав"ярні, площа тут не менш богемне місце.
З київських подібних місць я можу пригадати хіба що Контрактову, там де пам"ятник Сагайдачному. Бо та частина, де пам"ятник Сковороді уже давно непридатна для соціалізації. Та й та, де Сагайдачний, теж не дуже, бо надто багато машин навколо.
Ще пригадую Золотоворітську площу. Тільки кіоски треба забрати.
А Софіївська, Михайлівська - це ж незрозуміло що! Це для парковок площі чи для людей? Хай не скаржиться влада, що у нас багато акцій та демонстрацій - ці ж площі для того і призначені! Люди спеціально туди виходять, бо надто багато місця, переважно асфальту.
О, які ж тут у Севільї площі! Виходиш з несподівано вузької вулички і - раз, тобі несподівано гарненька площа, посередині квіти, кущі, галявинка, і або фонтан, або дерево з мандаринами, або залізяка якась стирчить, але ж як в тему... І ти сідаєш на сходи, на траву, на дерево з мандаринами - і можеш відпочивати.
А які тут велодоріжки... Я не вірю, НЕ ВІРЮ, що п"ять років тому у них нічого цього не було!
Люди, хто там ще проти велодоріжок? Та ви просто по них не їздили ніколи! Це так... так... затишно, так медитативно, так спокійно, вільно, я навіть не можу це пояснити. Коли ти повертаєшся додому з центру по велодоріжці, під деревами - ти відпочиваєш! Ти не пхаєшся в автобусі, не пхаєшся в метро, не стоїш у заторах - ти приїжджаєш додому, як після відпочинку! І готовий до нових звершень.
Хтось запевняє, що шосери не проїдуть - я бачила тут дуже багато шосерів. І дуже багато сітібайків. І МТБ. Тут взагалі багато велосипедів.
Коли вже Попов та інші наші мери захочуть всесвітньої слави, як Енріке Пеньялоса?! Невже вони ще не знають, що ВСІ активісти і велосипедисти світу знають мера Боготи по імені та по прізвищу?! Того самого мера, який зробив із задрипаної столиці Колумбії супер-велосипедне місто?!
Бути мером столиці країни СНД, про якого будуть знати навіть в Домініканській республіці, будуть цитувати, скрізь запрошувати! Невже ніхто з наших не хоче стати таким?
Невже наша столиця має пройти весь європейський шлях помилок, щоб із запізненням у 30 років зрозуміти, що будуючи нові вулиці, вони не зменшують потік машин, а тільки збільшують?! Що місто - не місце для машин, що люди тут живуть...
Щоб я не забула, одразу прозвітую і про набережну. Завтра навіть постараюся її сфотографувати, щоб всім показувати. Уздовж всієї набережної іде велодоріжка. Є зелені зони біля річки, щоб люди там сиділи і відпочивали. Звісно, вони теж кидають сміття. Але сміттєві баки стоять майже на кожному кроці ,тому здебільшого сміття там, а не на траві. Люди живописно лежать і сидять на зеленій галявині, відпочивають. Нема оцього бетону, оцих проспектів...
Втім, не це важливо. А те, що тут під мерією будь-хто може на галявину сісти і з"їсти бутерброд. Будь-хто може сісти на сходи мерії і поставити поряд свій рюкзак. Або сидіти і думати. А у нас під мерію взагалі страшно підійти - карцер якийсь. А коли я ОДИН РАЗ прийшла під мерію з велосипедом і попросила знайому потримати той велосипед 5 хвилин - то тут же повибігала охорона - В СУБОТУ, щоб ви розуміли - і сказала, що велосипеди тут не можна паркувати, отам до ялинки прив"яжіть, бо люди будуть ходити в суботу постійно в мерію, будуть об ваш велосипед чіплятися. Я боюся навіть уявити, як би я з бутербродом сіла на сходи київської мерії. Тільки якщо мені хотілося би пригод, мабуть.
Ну словом, я щойно просто повернулася з центру, проїхала прекрасні півгодини під мандаринами, поставила свій прокатний байк на станцію прокату і зайшла в квартиру. Тут так тепло, 20 градусів. До речі. Я собі босоніжки купила...
Але він бачив СПРАВЖНІ міські площі, зроблені для людей. Куди люди можуть прийти і поговорити, посидіти під кущем, покататися на роликах, побавитися з дітьми. Де можна сидіти хоч на траві, хоч на лавці, хоч стояти, хоч квіти нюхати. Не обов"язково для цього сидіти в кав"ярні, площа тут не менш богемне місце.
З київських подібних місць я можу пригадати хіба що Контрактову, там де пам"ятник Сагайдачному. Бо та частина, де пам"ятник Сковороді уже давно непридатна для соціалізації. Та й та, де Сагайдачний, теж не дуже, бо надто багато машин навколо.
Ще пригадую Золотоворітську площу. Тільки кіоски треба забрати.
А Софіївська, Михайлівська - це ж незрозуміло що! Це для парковок площі чи для людей? Хай не скаржиться влада, що у нас багато акцій та демонстрацій - ці ж площі для того і призначені! Люди спеціально туди виходять, бо надто багато місця, переважно асфальту.
О, які ж тут у Севільї площі! Виходиш з несподівано вузької вулички і - раз, тобі несподівано гарненька площа, посередині квіти, кущі, галявинка, і або фонтан, або дерево з мандаринами, або залізяка якась стирчить, але ж як в тему... І ти сідаєш на сходи, на траву, на дерево з мандаринами - і можеш відпочивати.
А які тут велодоріжки... Я не вірю, НЕ ВІРЮ, що п"ять років тому у них нічого цього не було!
Люди, хто там ще проти велодоріжок? Та ви просто по них не їздили ніколи! Це так... так... затишно, так медитативно, так спокійно, вільно, я навіть не можу це пояснити. Коли ти повертаєшся додому з центру по велодоріжці, під деревами - ти відпочиваєш! Ти не пхаєшся в автобусі, не пхаєшся в метро, не стоїш у заторах - ти приїжджаєш додому, як після відпочинку! І готовий до нових звершень.
Хтось запевняє, що шосери не проїдуть - я бачила тут дуже багато шосерів. І дуже багато сітібайків. І МТБ. Тут взагалі багато велосипедів.
Коли вже Попов та інші наші мери захочуть всесвітньої слави, як Енріке Пеньялоса?! Невже вони ще не знають, що ВСІ активісти і велосипедисти світу знають мера Боготи по імені та по прізвищу?! Того самого мера, який зробив із задрипаної столиці Колумбії супер-велосипедне місто?!
Бути мером столиці країни СНД, про якого будуть знати навіть в Домініканській республіці, будуть цитувати, скрізь запрошувати! Невже ніхто з наших не хоче стати таким?
Невже наша столиця має пройти весь європейський шлях помилок, щоб із запізненням у 30 років зрозуміти, що будуючи нові вулиці, вони не зменшують потік машин, а тільки збільшують?! Що місто - не місце для машин, що люди тут живуть...
Щоб я не забула, одразу прозвітую і про набережну. Завтра навіть постараюся її сфотографувати, щоб всім показувати. Уздовж всієї набережної іде велодоріжка. Є зелені зони біля річки, щоб люди там сиділи і відпочивали. Звісно, вони теж кидають сміття. Але сміттєві баки стоять майже на кожному кроці ,тому здебільшого сміття там, а не на траві. Люди живописно лежать і сидять на зеленій галявині, відпочивають. Нема оцього бетону, оцих проспектів...
Втім, не це важливо. А те, що тут під мерією будь-хто може на галявину сісти і з"їсти бутерброд. Будь-хто може сісти на сходи мерії і поставити поряд свій рюкзак. Або сидіти і думати. А у нас під мерію взагалі страшно підійти - карцер якийсь. А коли я ОДИН РАЗ прийшла під мерію з велосипедом і попросила знайому потримати той велосипед 5 хвилин - то тут же повибігала охорона - В СУБОТУ, щоб ви розуміли - і сказала, що велосипеди тут не можна паркувати, отам до ялинки прив"яжіть, бо люди будуть ходити в суботу постійно в мерію, будуть об ваш велосипед чіплятися. Я боюся навіть уявити, як би я з бутербродом сіла на сходи київської мерії. Тільки якщо мені хотілося би пригод, мабуть.
Ну словом, я щойно просто повернулася з центру, проїхала прекрасні півгодини під мандаринами, поставила свій прокатний байк на станцію прокату і зайшла в квартиру. Тут так тепло, 20 градусів. До речі. Я собі босоніжки купила...